ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Томаса Еліота (2014)

                      * * *

…Батьківщину зрадили герої,

А державу продали за бакси…

Так шляхетно їм при  геморої,

А при повідках в них милі такси…

Батьківщина стогне у руїнах,

Про державу вже, вважай, забуто…

…Так шляхетно блазням на колінах,

Карму яничарства не відбуто…

13.07.2014р.,

м. Січеслав.

                      * * *

…Безтямство мені не цілує рук,

Безтямство мені не чистить чобіт…

Ступа в прохолоду на вільглий брук

Під погляди бабиць, сиріт, кобіт…

Безтямство мені не дарить призів,

Безтямство мені не шле орденів… 

Блазнює собі на лівій нозі,

Аж сич нечесаний сполотнів…

Безтямство мені з баштану кавун

Не котить – не наловчилось за так…

…А в хвилях регоче вічний Ревун,

А в небі ґаздує віщий літак…

Кохана, усе пощезне, мов тать,

І ми спурхнéм на третій зорі…

…А губи наші будуть літать,

І кануть в безвість пси й упирі…

07.02.2014р.,

на Григорія Богослова.

                          * * *

…Бракує часу – викурить цигарку,

Бракує часу – зрозуміть себе…

Хтось інший доцілує Катрю й Варку,

Запустить змія в небо голубе…

Бракує часу – спить жагу солодку,

Бракує часу – дописать листа…

Прелютий ворог вп’явсь Вітчизні в глотку,

Бомбить в Донбасі села і міста…

Бракує часу – взять до рук сопілку,

Бракує часу „Отче наш“ сказать…

Час – винести із пекла перепілку,

Час – старшині плече перев’язать…

Бракує часу пригадать сонети,

Бракує часу „Жди мене“ сказать…

…На часі – карабіни взуть в багнети,

На нитку – мідний хрестик нанизать…

16.07.2014р.

                       * * *

…В Інтернеті – всякого сповна,

Є там і злоякісна шпана, –

Та, що п’ятою зовуть колоною,

Піною присмачена солоною…

З пива вона? Де вже там – з багна:

Ніби шльондра – хтива й витівна…

Я на неї оком не веду –

Кладкою калиновою йду…

І хоч як не виє вовківня,

Гниль з пащек мене не здоганя…

P.S.

…В Інтернеті – всякого начиння,

Є, на жаль, і мстиве мертвичиння…

20.05.2014р.

                      * * *

…В літературі Ю. Мушкетик

Зчинив нечуваний бешкетик:

І керував, і позував,

І в гнойовища кермував…

А як вогонь в словах зачах,

Спочив, мов павучок в корчах…

05.02.2014р.

                 * * *

…Вітер гуля в акаціях,

Вітер – в кленах гуляє:

В зморених декораціях

Совісність надивляє…

А вона – непричесана,

А вона – занапащена:

За журбою записана,

Злим сміттям захаращена…

Хто за неї зачепиться, – 

Вік із яру не виповзе…

…Вірш за віру заступиться,

Чорнотиння з душ вигризе…

Я у цім – переконаний,

Як міраб замузичений…

…Вірш мій – кінь перекований,

Чаром честі звеличений… 

09.04.2014р.

                        * * *

…Доля в героїв – що правда гірка,

А найчастіше – свята і терниста…

Часом, з струмка, як ріка, витіка,

Часом – із клекотів: щира й вогниста…

Я – на її не стояв рубежі,

Інші у мене завдання і грози…

Але, бувало, ходив на ножі

Задля поезії стежкою прози…

Доля в героїв – мов цвіт у росі,

Опісля нього – палкі чорнобривці…

…Тихо вклоняюся мужній красі,

Що пронесли по шляхах незрадливці…

31.07.2014р.

                   * * *

                                                       Галі

…Карафу смутку осушу – 

Нічого вже не напишу?

А може, може, може,

Якщо пан Біг підможе?

До чарки б варто кулішу – 

Нічого вже не напишу?

А все таки, а все таки?

Дають карт-бланш офсетники…

А якщо так, а якщо так, – 

Ще буде вірш, всуціль мастак,

З яким карафу осушу

І той, найкращий, напишу…

14.02.2014р.

                 * * *

                                                  Галі

...Криниця в ошатті руж

В яру, за селом, стояла…

Спробуй очі примруж,

І зриш: краса розбуяла…

Посéред тії краси

Перепілонька діток ніжить…

…І чути їх голоси – 

Аж поки яри не всніжить…

А з снігом – нові пісні,

А з снігом – нові печалі:

Принишклі і голосні,

Мов, ковані в змроках, чалі…

Веде до криниці слід:

Як в пісню чи як із пісні?..

…А вірш навіщось поблід,

Куштуючи смутки пізні…

09.07.2014р.

                        * * *

...Не замикайте дверей до сердець,

Не замикайте, не замикайте…

Ви ж не якийсь там піковий гордець,

В душу сусіда поважно вникайте…

Не замикайте дверей до балад – 

Хай вони скажуть вам все, що захочуть…

Хай наведуть ув околах свій лад,

Словом вони почуття не потопчуть…

Не замикайте дверей в сад жури,

В сад солідарності – не замикайте…

Навіть – як сніг, як – скажені вітри,

Брата по духу при свічці чекайте…

Люба моя, і тобі – ці слова,

Хай ти в дорозі а чи на спочинку…

…Гірко на світі без друга бува,

Так, що узяв би  в аренду гірчинку…

04.06.2014р.

                                            * * *

 …Після Ахматової, Цвєтаєвої багатьом сучасним поетесам дуже важко увиразнити своє творче обличчя, ввійти, як в скелю, в свою окремішність. Спробувала окреслити свою „неповторність“ Ліна Костенко, але, як на мене, вийшло в неї це якось нечітко, архаїчно, половинчасто. Може, тому, що, служачи, здавалося б, Господу, за латентного куратора мала Сатану. Але це вже тема моральних аспектів, хоча як без них у творчості?..

16.05.2014.

                         * * *

                                                          Д. Павличку

…Поети – злодії: вони в колег своїх

Не лишу душу крадуть, а й натхнення…

А це ж бо є несусвітéнний гріх

Не лише побуту, але й боготворéння…

Поети – нелюди: вони своїх братів

Живцем з’їдають – без горілки й хрону…

О, як би я в житті своїм хотів

Призначити поетам охорону…

Але й мене охоплює біда,

Але й мене бере в лещата лихо,

Коли поетів заздрісна орда

В мій хист ввіходить, мов полівка тихо…

Поети – скарб землі, але, бува,

Ведуть себе, мов тать, осатаніло:

Життя віддать готові за слова,

В яких б’є дзвін спотворено-невміло…

13.02.2014р.

                      * * *

…Славинський – славив Мовчана:

Одна в нас доленька, одна!

Але Мовчан затявсь і – квит

У кожушанці серед свит…

Славинський тім’я почесав:

Невже не те щось написав?

Чому це визнаний письмак

У лестощах не вгледів смак?..

21.07.2014р.

                     * * *

                                                            Галі

…Творчість – не ходить у найми,

Творчість – не просить подачок…

Творчість, зізнаюсь між нами, – 

Доня скромняг і гордячок…

Щедра у неї натура,

Щира, душевна постава…

Б’є її в груди халтура,

Та – нездоланна застава…

Творчість, говорять, від Бога,

Я це – здавен пам’ятаю…

…Як малодушна й убога,

З нею Життя не вітаю…

20.07.2014р.,

м. Січеслав.

                           * * *

...Хлопці в шинелях їдять кавуни,

Хлопці з гвардійської роти…

Ще в їх очах ні гіркот, ні вини,

Ані тієї ж скорботи…

Хлопці – на станції… Потяг – ось-ось

Має відбуть в невідомість…

Щастя з їх марень ще й ледь не збулось,

Ще – не кривавить свідомість…

Хлопці – сміються… Хтось – вірш про дівчат,

Геть сороміцький, читає…

Чи доживуть до дітей-онучат, –

Ворон в гризот не питає…

Хлопці в шинелях – звичайні сини,

Ждуть їх присмучені нені…

Ким вони вчора були, до війни,

Знати б набоям у жмені…

Хлопці в шинелях, куди ви, на схід?

Це вже не є таємниця?

Відповідь – строга: „В похід, у похід…“

Зорі – відсвічують лиця…

07.07.2014р.

                    * * *

                          М. Слабошпицькому

…У чекістів є свої раби,

Звать їх невиразно: аґентура…

Це – верблюди, що втяли горби,

Повеліла так чужа натура…

27.07.2014р.

                   * * *

…У яру – криниця стояла,

У яру – глибока була…

А трава – довкола буяла,

А калина – збоку цвіла…

А за яром – хутір, левади,

А за яром – вітер, вітри…

У коханні – жодної вади,

Як в роках достигнеш пори…

У яру – криниця-безодня,

У криниці – жовті листки…

Узбіч долі я того дня 

Будував до щастя містки…

А містки були не тривалі,

А в криниці – жовті листки…

Зле сміялись хлопці бувалі:

Всі зітхання твої – в свистки…

А весна мандрувала в літо,

А за літом – осінь ішла…

У зазимок, з останнім цвітом,

Ти журбинку з іншим несла…

У яру – криниця стояла,

І така ж безодня була…

Лиш не наша пора буяла,

Лиш вуста не прагли тепла…

16.06.2014р.