ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Бориса Пастернака (2015)

                   * * *

                                                 М. З.

…А хіба ми всі святі

В цьому дивному житті?

Якщо ні, то май утіху

З сеї мисочки куті…

А хіба ми всі вторинні

В лушпиннявім часоплинні?

Якщо так, то – бійся Бога:

Суть рядків твоїх убога…

22.05.2015р.

                      * * *

…Брехня брехнею поганяє,

А це – нічого не міняє:

Концтабір поміж скрух стоїть,

Чекістам велено згноїть

Не лиш печаль мою, а й душу,

При днях сьогоднішніх ще дужу

І невідкупну, і – незрадну,

Хоч і криваву, і – надсадну…

…Брехня брехню полохає:

На чисту совість запит є?..

Наказано спалить, знеславить,

А далі навіжено править…

Але ж… Але ж… Все це правління – 

Антигосподнє повеління…

…А тому буде так, як буде,

Вникай в цю суть, хрещéний люде:

В кривавім злі не празникуй,

Мечем звитяжним Дух підкуй!..

24.06.2015р.

                         * * *

…В НСПУ порядкують прищаві чекісти,

Їх що, відлучили від власної касти?

Панок Сидоржевський хвацько хизується:

Організація мі-лі-та-ри-зу-єть-ся…

Он воно що, а ми й не туди, 

Хто возвеличує творчі ряди…

18.04.2015р.

                      * * *

…Весна, умита кров’ю, зацвіте

За спраглими вишневими садками…

…Чоло матусі, віще і святе,

Світ спостеріг, охоплене руками…

07.03.2015р.

                 * * *

…Вкраїна не встане з колін,

Допоки в душіїї тлін,

Допоки сини та батьки

На гідність і честь щербатьки…

22.02.2015р.

                       * * *

...Достукатись до правди стало важко,

Дарма, що на престолі пан Ховрашко...

І це не просто втомлені слова – 

Безпутня править в краї голова...

22.02.2015р.

                    * * *

…Життя – суцільний детектив,

А може, казка?

Комарик мусі підмастив:

Чужа любаска…

З такою можна хоч куди:

Хоч в рай, хоч в пекло…

…Чоло в околицях нужди

В судомах стерпло…

…Життя нам ставить шах і мат,

Й – тавро сопілчине...

…Безпечність цілить в компромат,

Як в око білчине…

24.05.2015р.,

на Святих Кирила і Мефодія.

                      * * *

…Калина щось мені казала:

Розп’яту душеньку терзала?..

А я – не чув… А я – мовчав:

Орган в ста клопотах звучав…

Калина мовить перестала:

Жура в ста виквітах постала?

А в небі тихли журавлі,

Хто приголубить їх жалі?

Мо’,  –  я,  мо’, – ти, а мо’, – солдати,

Чий щемний біль не відридати?..

22.05.2015р.,

м. Січеслав.

                     * * *

...Колись я жив у Києві, колись,

В якому це було, овва, столітті?

В стурбованість мою слова вплелись,

Мов у блакить дуби оці столітні...

Колись мій меч на меч ішов... Було... 

Лилася кров, гриміли самопали,

Ти бинтувала душу, як чоло,

І встояли ми в тім бою, не впали...

А що сьогодні? На валах вини

Ми – випадкові зайди, перехожі...

Цієї і минулої весни

Ми – розпачу скривавлені вельможі...

...Колись я жив у Києві, колись,

Ти при мені була за наречену...

...Століття і столуння обнялись,

Щоб спить з долоней рос снагу свячену...

30.05.2015р.,

м. Київ, готель „Кооператор“.

                       * * *

…Мій ворог ходить дуже близько

І загляда мені у вічі…

Він – не який-небýдь хлопчисько,

Від його кроків гаснуть свічі…

О, я йому не потураю,

Він все одержить по заслузі…

Я ж при труні його заграю

На скрипці ще, кохана й друзі…

Мій ворог має вдачу лева,

А може, підлої гієни…

…Вся щелепа його сталева

Геть чорна з антигігієни…

09.03.2015р.

                   * * *

…Не чіпайте Маню, пацани,

Це ж яку? Та ту, що Тинини…

Ту, що любить пісню солов’я,

Ту, що в вендиспансері своя…

Не чіпайте Маню, в неї, ох,

Зможете розжитись не на двох…

Є – і гонорея, й сіфільок:

Повен, як то мовиться, кульок…

Не чіпайте Маню, хай їй біс,

Мало вам Наталочок, Анфіс?..

Ось вже і молодші підросли:

Де ще вечір, а вони – курли…

…А що ж Маня? Та нехай собі

З ципкою на внутрішній губі…

14.04.2015р.,

м. Січеслав.

                      * * *

…Осипається цвіт казковий,

Опада, в душі, живосил…

…Вірш, і цей, не такий зразковий:

Щирість – ось вона… Де взять сил?..

Ще недавно про сум не йшлося,

Ще недавно цвіла весна…

…Пахне сіном твоє волосся,

Мов задумлива, в ніч, Десна…

22.05.2015р.

                     * * *

…Пригадай мене на Святвечір,

Пригадай на святу печаль…

Білій шалі, що впала на плечі,

Прошепчу: „В забуття відчаль“…

Не цілуй мене на розлуку,

А цілуй на двох душ злиття…

Заповіт май стрілі і луку:

Не чіпати чуже життя…

…Поцілуй мене на Святвечір,

Поцілуй – на святу печаль…

…Хай позаздрить чужинка Тетчер,

Заховавши вид за вуаль…

06.01.2015р.,

м. Січеслав.

                   * * *

…Радощі – ходять по росах,

Прикрощі – їм непідзвітні…

Бант, мов огень, в твоїх косах

Бачив: у березні? в квітні?

Радощі – вірять і люблять,

Прикрощі – гірко зітхають…

Губи тумани голублять,

Чар почуттів наслухають…

Ми – на порозі світання,

Ми – ще не знали розлуки…

Сад наш – ковчег щебетання,

Серце – згоряючі згуки…

…Я тебе, люба, кохаю,

Ти мене, схоже, напевне…

…Юні і сиві – зітхають,

Слово шукаючи кревне…

09.04.2015р.

                     * * * 

...Слова ції молитви чемні й чесні,

Вони, мов з неба білі голуби...

Вони – з блакиті маки безшелесні,

Нема на них ні горя, ні ганьби...

Я їх люблю, я їх росою ніжу,

Вертаю в повнозерня, в явори...

Я вам дарую радість їхню ніжну,

Нехай проллється в сутемінь згори...

Слова ції молитви – срібні бджоли,

Що вулики покинули в дощі...

...Зимові їх засніжені ґринджоли,

Сприймаю, як забуті радощí...

12.06.2015р.,

м. Київ, готель „Кооператор“.

                      * * *

…Сніги – лише в ярах,

А більш – ніде…

Проталини? Хіба що, при дворах:

Весна ще не вдяглася в молоде…

Сніги – лише в долинах, лише там,

А більше? Хоч шукай, хоч – не шукай:

Так гірко і медово так вустам,

До щирості пропащого – звикай…

Сніги – лише на лінії орди,

Всі інші підпалили сто гармат…

…Якщо колись Бог визволить з біди,

Тримай міцніше, друже, автомат…

03.02.2015р.

                           * * *

...Сороки на снігу судьбу для двох писали,

Сороки на снігу, сороки на снігу...

А ми з тобою мрію колисали – 

Таку непогамовно-дорогу...

Сороки на снігу полинули в далекість,

Сороки на снігу, сороки на снігу...

Рядки з балад не принесли полегкість,

Мов істину: невтішну і нагу...

Сороки на снігу були писарчуками,

Від творчості в них мало що було...

Світ обіймав нас двох вустами і рядками,

А зрада цілувала нас в чоло...

Пролинули роки? Та ні – десятиліття

На тихому й високому крилі...

...Трава у ста ярах убралася в заквіття,

І кликали з собою журавлі...

05.02.2015р.

                      * * *

…Співала пташечка в очеретах,

О, як вона зворушливо співала!..

І мліла тиша в стéпу на вустах,

І кобилиця радість пильнувала…

Співала пташечка… Зваблива суть

Торкалась і твого повноголосся…

Я знав: твої вуста зорю пасуть,

З чола відсторонивши в ніч волосся…

…Співала пташечка в очеретах,

О, як вона довершено творила!..

…Ти справжньою була не по літах:

Так ніжила, як з Богом говорила…

Було це вчора? Ні, давно, давно,

Але коли, не в силах пригадати…

…Зоря в два келиха лила вино,

Той смак хмільний повік не відридати…

23.06.2015р.

                          * * *

…Тонкі почуття – що весни ручаї,

Мов лірика вуст в стиглім сіні…

Кохана, всі вранішні вірші мої

Писав я, присівши на міні…

Хоч вибух не стався, та вірші – звучать,

Інакшого й бути не може…

А що ж вороги? Знавісніло мовчать,

Най всохне безчестя вороже…

…Тонкі почуття – що ріка в туманí,

Що перепел в стиглому житі…

…Кохана, довір свою згубу мені,

Мов тайнощі рос неспожиті…

… Я – поруч з тобою… Я віру твою

Ніде і нічим не спотворю…

…З калиновим богом в ранковім гаю

Про честь і сумління говόрю…

18.01.2015р.