ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії
імені Бориса Пастернака (2015)
БАЛАДА ПРО МОЛИТВУ ДЕРЕВ
…Гуляючи лісом, читаю молитву дерев,
А в кронах гучить невідмолений гук чи то рев…
Розпачливе вухо від нього себе відверта,
Натомість блакить незглибиму, мов ластівку з неба, віта…
Гуляючи лісом, всі таїнства трав пізнаю,
Зустрівши зозулю, думки з нею спільні сную…
Про що вони, сірим вовкам передать не берусь,
Вони і самі відчитають тривоги про Русь…
Гуляючи лісом, гортаю дерев сторінки –
Вихоплюю з текстів зболілих прозрілі рядки…
Окремі слова не читаються – мертві немов:
Упали під палкою клятвозурочень, обмов…
…Лиш те, що вдалося наблизить до серця, – живе:
Блакитною річкою в небі над лісом пливе…
27.05.2012р.
м. Січеслав,
ж/м Північний.
БАЛАДА
ПРО
НАБОЇ, КРІС І ДЕЗЕРТИРА
…У темнім лісі на горісі
Сидить вояк при чорнім крісі:
Через плече – патронна сумка,
У серденьку – тривожна думка…
Внизу, в кущах, – слова живі
Щось шепчуть змерзлій мураві…
Вояк із ними знався трохи –
З тих пір, як нічку у Мартохи
Перекуняв на ліжнику,
Ґаздиню впоравши м’яку…
А нині ось, розбивши глека,
Вояк, мов зморений лелека,
Сидить в горіховім розгіллі,
Ще й вірш склада про кума Віллі,
Який прибув із Роттердама
У гості до Петра й Адама…
А ті – у цісаря на службі,
З набоями й багнетом в дружбі…
Що їм слова і що їм ліс?
В руках, навпереваги, – кріс…
Вони – бійці… Вони – солдати…
А вірш спішить їх відридати,
Бо завтра, на межі вогню,
Впадуть, рятуючи рідню,
А як банальніше, – Вітчизну,
Штурмуючи зло й мертвичизну…
Їм – слава! Вояку ж з горіха –
Легке поранення і стріха,
Під котрою він перебуде
Безчестя, а за тиждень буде,
Як дезертир, убитий в лазні:
Здадуть таки жандармам блазні…
04.04.2012р.
БАЛАДА
ПРО
НАЙКРАЩОГО
З НІКЧЕМ
М. С.
…Я відкрився йому,
А він був стукачем –
Тим, хто слово в пітьму
Заганяв злим бичем…
Я йому розповів
Про Вкраїну з балад…
А він ряху підвів
І оскаливсь не в лад…
Я сахнувся мерця,
А він – хряком до ніг…
З-під його олівця
Чорний сипався сніг…
Я відкрився йому,
А він був стукачем:
У чекістськім диму –
Щонайкращий з нікчем…
14.04.2012р.
м. Січеслав.
БАЛАДА
ПРО ЖІНКУ-ЯЩІРКУ
…Ця жінка – ящірка, що загубила хвіст,
І відтепер душевний її вміст
Дорівнює не мало й не багато…
А дивиться на мене винувато
Вона не тому, що краса минула,
І ящірка у ній напівзаснула
Живе, не молячись на сни й ікони…
Що їй заквацяні в багно закони,
Яких людська сповідувала суть?..
…І ось її два хлопчики несуть –
Із річки, з берега, із очерету,
Не знаючи, що на долонях Ґрету
Тримають, завертаючи на міст…
А ящірка, що загубила хвіст,
На них, засмаглих, мало реаґує:
За проминулим щастям ностальґує
Ця жінка-ящірка, що загубила хвіст…
27.04.2012р.
БАЛАДА
ПРО
ДИТЯЧИЙ СПОГАД РИБОЛОВЛІ
…Не клює ні окунь, ні карасик,
Щука не дає себе спіймать…
А на березі малий Тарасик
Вчиться зграбно вудлище тримать…
Скільки йому рочків? Може, п’ятий,
Може, шостий? Вочевидь, за п’ять…
А з півнеба зирить місяць п’яний,
Контролює річки водну п’ядь…
…Хлопчик – уже вдома, йому сняться
На вербі, ним піймані, лини…
Вудлища – лиш завтра возгордяться,
Ниньки ж – ув обіймах сяйвини…
Світять зорі в стишеній блакиті,
Чубом до небес – очерета…
А дівчата, ніжністю умиті,
Підмальовують хмільні вуста…
Може, завтра піде в клюв карасик,
Може, на гачок стрибне линок…
…На подушці спить малий Тарасик,
Прізвище у нього Іванок…
21.04.2012р.
БАЛАДА
ПРО
ВІДНАЙДЕНИЙ РУКОПИС
...У сейфі з кодовим замком
Лежить рукопис...
Талант, аж в горлі чорний ком,
Писав той опус...
До книги справа не дійшла,
І слава Богу...
До слів, немов до джерела,
Хто вів небогу?..
П’ять літ рукопис „у спряту“,
Як тигр у сховку,
Ковтає темінь лжесвяту,
Час – „в перековку“...
Взяла в тиски його пітьма
Й не відпускає...
Та ще й редактора катма:
Гриби шукає...
У сейфі з кодовим замком
Слова – сізіфи...
...Читаю їх, і в горлі – ком:
Душа – на рифи...
12.04.2012р.
м. Київ, готель „ЛаМа“.
БАЛАДА
ПРО ОПОВІДАННЯ ПОЕТА
…Дмитро Павличко пише оповідання,
В горлі – спазм і майже ридання…
Непогані, скажу, творіння –
На межі оздоб й озаріння…
До Франкових не дотягнув ще,
Але слово в нього тямуще:
Зна, де крапку ставить, де – кому,
В суть ввіходячи незникому…
Але як же бути із віршами,
Хто Пегаса вшанує віжками?
Дмитро Павличко – віршар при моці,
Башибузуцтва – в жодному оці…
Та видає щось в брові притаїну:
Авеля любить, а служить – Каїну…
10.06.2012р.
БАЛАДА
ПРО ЛЮДИНУ-БІБЛІОТЕКУ
У Полтаві відкрито меморіальну
бібліотеку Олеся Ульяненка.
Олена Кумпан
…Олесь Ульяненко – тепер бібліотека:
Книжки… Архів… Чернеток зжовклих тека…
А сам письменник де? За сто земель…
Душа – зачинена для пустомель…
Та, все ж, шкребуться в неї, наче миші, –
І в гуркоті будення, й серед тиші…
А де вона? У зорях сповідається,
Де на високість дум заповідається…
…Олесь Ульяненко – тепер бібліотека,
Є в профілі його щось від ацтека…
А може, то здалось мені чи вам?
Дім душ – у нетрях вічності віґвам…
25.06.2012р.
БАЛАДА
ПРО ПОЕТА ВІД БОГА
Ю. П.
…Давній друг мій не був поетом,
Але вірші, все ж, друкував:
Опромінений творчим злетом,
Слово щирістю підкував…
Я із ним гомонів не часто,
Кращі вірші його читав…
І зірчасто в них, і квітчасто:
Хист поволеньки підростав…
До титанів друг не рівнявся,
Хоч умів про них говорить…
З словом в юності ще спізнався:
Душу, стверджував, бадьорить…
В кожній долі – своя тривога,
В кожній долі – своя скрижаль…
Давній друг мій, поет від Бога,
Не відбувсь на землі, на жаль…
Але певен я: там, на небі,
Янголяться його слова…
Не урветься в них при потребі
Щиротворення суть жива…
14.04.2012р.
м. Січеслав.
ЗАМОВЧУВАНИЙ КЛАСИК
Балада творчої відвертості
…Замовчуваний класик –
У місті глупоти…
Йому в учнівські класи
Непросто увійти…
Директори й охранка
Пильнують, аби він
У книгах чи й у ґранках
Не вдарив був у дзвін…
Та він учнівські душі
І кличе, і зове –
Туди, де щирі й дужі,
Де сонячне й живе…
Не всі із ним в поході,
Та дехто все ж пішов…
Цвіте зоря на сході,
Немов на серці шов…
Замовчуваний класик
Працює не за гріш:
Він – мрій мільйоновласник,
До нього всі скоріш!..
Директори й чекісти
Пильнують, аби він
І вас у фаталісти
Не взяв у свій загін…
Та юність має вдачу
Нескореною буть…
Планиду неледачу –
Їй в труднощах здобуть…
Замовчуваний автор –
Леґенда в наші дні…
…І – визначальний фактор,
Повірте в це мені…
09.05.2012р.
ВОЛАННЯ
КРІЗЬ МОРОК
…То де ж наші найкращі,
Коли правлять найгірші?
Чи такі ми пропащі,
Що знеможені й віщі?..
07.05.2012р.
ДИПТИХ
ЗВИРОДНІЛОЇ ПОТВОРНОСТІ
1
…Книг народ читать не хоче –
Все про пенсію сокоче…
Не бунтар і не трудар –
Бездуховності радар…
2
…Так здавен було, справік,
Що спотворнів чоловік?
Скорбну нивку не ора,
Лиш недопалки збира…
Не живий він і не мрець –
З чужих губ одпад-курець…
28.06.2012р.
КРИВІ ДОЩІ
Балада про доцільність капелюхів
…Над містом знову йдуть криві дощі,
А сил катма вдягать старі плащі:
В грозу прийнятні лише капелюхи,
Що в них свій лик ховають зайшлі шлюхи…
Але ж дощі… Вони дахи та вулиці
І навіть корифеїв творчі вилиці
Перетворили в сіре мокротиння,
З якого кпинять сови з часоплиння…
Але ж дощі… Ці хижі ловеласи
З небесної зійшли, геть схоже, траси,
Аби подивувати все в окрузі,
І навіть гуску на веснянім прузі,
Яка над хатами Секлети й Солі
Прохає, аби дав хтось парасолі…
А парасолі в місті цім не модні,
Тут капелюхи княжать всепогодні…
Тут, як і в Англії, – ніде без капелюха:
Інфанта ти а чи, даруйте, шлюха…
02.06.2012р.
м. Січеслав.
ПАМФЛЕТ
НА
ГРОМАДСЬКУ СВІДОМІСТЬ
…За шмат баранини та слоїк масла
Вовчиця гасла звироднілі пасла…
На неї всім селом ловці ходили,
Та лиш мозольні нозі натрудили…
Вовчиця лише злісно посміхалась:
„Безличенки, я так вас і боялась!
Ви, чорноп’яті і хрящеподібні,
За сухарі служить ординцям здібні…
У мене ж запити не ті, що ваші,
Вовкам не треба ні пшона, ні паші…
Я взять на ікла всіх вас, звісно, можу,
Та не для цього статки власні множу…
Пасу я мільярдерів моцних гасла,
Аби Вкраїни зірка не погасла…
І хоч вовчиця, але вам – не рівня:
Лисиця й та несе мені в ніч півня…“
За шмат баранини, за слоїк масла
Вовчиця олігархам гасла пасла…
Це непокоїлоподвижницьку громаду,
Але – не більш, як ціни на губну помаду…
24.06.2012р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.