Юрий Кириченко
А вірш стоїть цей без забрала
І меч крізь морок підійма...
Юрій Кириченко
5 грудня 2015 р. було вбито класика сучасної української поезії Юрія Кириченка, як лицаря української честі та гідності. Це сталося у Дніпропетровську.
Вшануймо гідно пам’ять великого українця – Поета, Громадянина, аристократа Духу, творчу Особистість!
ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії
імені Івана Франка (2014)
БАЛАДА
З
ПРИСВЯТОЮ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИМ
ЧЕКІСТАМ
…Коли будете мене вбивати,
Вірш мій буде словом чарувати –
Помаранчевих, блакитно-білих
І таких навіть, як ви, дебілих…
…Коли будете мене вбивати,
Вірш мій буде в пам’ять веслувати…
На жовто-блакитній каравелі
Складе партію любій новелі…
…Коли будете мене вбивати,
Кулі будуть, вірую, не з вати…
Їх свинець в броньовому кожусі
Покладе кінець моїй задусі…
…Відновивши в зорях вдих і видих,
Вип’ю повний келих за ваш виздих…
Р.S.
…Обеліск до пам’ятної дати
Пофарбують Фелікса солдати,
Аби доказати Урусваті,
Що вони ні в чім не винуваті…
ПЕРЕХОЖИЙ
…В Україні мене не друкують,
І що вони, в біса, думкують?
Чекістські задуми – прахом,
А слово – знову над крахом…
В Україні мене катують,
Та вірші – болю вартують…
І хай, хоч мої, хоч – ні,
Мулько їм у труні…
Ніби козак по полю,
Вийдуть вони на волю…
А тільки де вона, Господи?
В’ялять в підвалах гаспиди…
В Україні мене катують, –
Так, мов ягíд куштують:
Кісточку – шлють в зіниці:
Що вже хтиві та ниці…
Але мій зір – не меркне,
Вчуйте це, пані Меркель!..
В Україні жити – що вмерти,
Та я, на нещастя, впертий:
Чуюся на гаразді
Й там, де пекельно й ґазді…
…Я ж на ґазду не схожий:
З присмерку перехожий…
02.09.2015р.
В ЧАС ГОЛГОФИ
…Вірш – як заноза в серці,
Живе – лиш одною помстою…
Так шаленіє в герці,
Що знаю: з ним – і я вистою…
Вірш – пароль в час Голгофи,
Вірш – розірвані пута…
…Десь – клопочуться дрофи,
Десь – шаленіє смута…
Я – роблю своє діло,
Входжу в серпневе полум’я…
Що почуває тіло?
Ніби знявся над терем я…
Ворог – спостерігає,
Ворогу – все цікаво…
Знизу мені моргає:
Просимо вас ласкаво…
Я на його прохання
Маю що відповíсти?
З спрутом – яке кохання?
Ліпше – в снігах відцвíсти…
…Вірш – як заноза в серці,
Живе, як в змроках калина…
…Помста – в німому герці,
П’є туман бадилина…
03.08.2015р.
БАЛАДА
ПРО
ПОСТРАДІАЦІЙНИЙ СИНДРОМ
З циклу „Переродження котів"
...Коти, переродившись у слонів,
Виходять на запльований Хрещатик...
Угледівши це, докір занімів,
Відчувши смерть на скрижанілий дотик...
Оце вони, реалії доби,
Оце вони, реалії безчестя...
Що в днях заховано, окрім ганьби?
Душі розіп’ятої безшелестя?
Коти, переродившись у слонів,
Хрещатик не розчавили до щенту,
Лиш овид понад ним геть стуманів,
Це сатана в околах править ренту...
Життя котів, які зросли в слонів,
Поліпшилось не ледь, а навіть дуже...
...Під фейєрверками чумних вогнів
Як поживається вам, віщий вуже?..
20.08.2015р.
ОПІР ХИЖОМУ ЗЛУ
У відповідь на погрози СБУ
…Ви хочете мене убить,
І цим країни честь зганьбить?
Але ж це вже не перший раз,
Як детонує ваш маразм!
Ви хочете мене убить?
Це вам – що келішок надпить…
А якщо є чим закусить,
То не доводиться й просить…
Ви хочете мене убить?
Горілка в горлі зле бульбить…
Коли Ґонґадзе катували,
Ви так собі аплодували…
А потім що? А потім як?
Між трав сховався маніяк…
Ви хочете мене убить?
Невже це вже вам так свербить?
Свербіж непросто вгамувать,
Як і жагу поґлузувать…
Ви хочете мене убить?
А як же ворога любить?
Любить і вірить, і – прощать,
Мов цигарками пригощать…
Ви хочете мене убить?
А що ж мені тоді робить?
Я знаю: ворог слів – це ви,
Десь там, при корінцях трави…
Ви – та плазуюча черва,
Слизькіш якої чи й бува…
Я почерк ваш давно збагнув,
Та в сморід хліву не пірнув:
Там і без мене свинопаси
Міняють совість на лампаси…
А ви… мене… убить?.. овва!
Ґонґадзе пам'ять ще жива…
А я ж йому по крові брат,
По сумі безневинних втрат…
…Я знаю: ви – давно в труні,
То чи ж боятися мені?..
06.09.2015р.
* * *
…Наступа така година,
Коли мовлене – ніщо…
Смерть – сваволі середина,
Я в це вникнув, а ви в що?
Наступа така підказка,
Від якої не втекти…
…Перемога чи поразка?
В двох річках одній текти…
Наступа така безодня,
Де не плавають човни…
В Україні чорна сотня
Четвертує без вини…
А парламент, президенти?
Пряні й пещені слова…
…На потребу претендента
Марна місія трива?..
23.09.2015р.
БАЛАДА ПРО ВБИВЦЮ СВІТОЧІВ
Є. М.
…Він – убивав письменників, точніш, – з його наказу
Вставляли в зашморг і … не схибили ні разу…
Він – убивав письменників і навіть композиторів,
І все зійшло йому в ніч з рук з його кошмарних витворів…
Він убивав письменників – поетів і прозаїків,
А сам – в тіні залишився у плетиві мозаїки…
Він убивав і – убивав, і досі убиває,
А свідків – не було й нема… І гріх його – триває…
Він – всюдисущий, він – мій кат, і що тут говорити?
Він – взяв сваволю напрокат, щоб лжесудьбу творити…
Його я всюди впізнаю: у лишаях з проказою,
Він – блазень… Та печаль мою не обвінча з заразою…
…Він – убивав і убивав… І досі творить лихо,
Але Господь навстріч йому вже меч підводить тихо…
…То буде вирок з вироків, то буде воля неба:
Очищення від виродків – як внутрішня потреба…
09.08.2015р.
* * *
…Поети не змагаються з охранкою,
Поети пишуть вірші про вино…
Чекістське зло за траурною рамкою
Смердить, мов тричі гашене вапно…
Поети – сіль землі, що налаштована
На смак овець, верблюдів і людей…
А що невчасно іноді куштована,
То в цім не винен лірик Амадей…
Поети йдуть незнаними дорогами,
Непізнані ніким, вони – ніхто…
І, якщо впали десь, перед відрогами,
Поставить хрест по них лиш дід Пихто…
Але спасибі буде хай і дідові, –
Тому, який книжок їх не читав…
…Митці належать беззавітно світові,
Який розкутість мислі привітав…
21.08.2015р.
* * *
…Ви збороли гідру, демократи?
А які в вас ціни на житло?
На права і правду вам начхати,
Гроші – ваше вічне толокно…
Ви свої наповнили кишені?
А тепер що маєте сказать?
Помогли ви Євтушенку Жені
В час нещастя вену пережать?..
Ну, нехай не Жені, а Миколі
Вінграновському – збороть жалі?
Рухи ваші в бік наш надто кволі,
Допомоги? Немічні, малі!..
Я в „проблеми" ваші не вникаю,
Пенсійку свою вам віддаю…
Вип’ємо за це бокал „токаю"?
Вибачайте, з гідрою – не п’ю…
Від книжок мене ви відлучили,
Більше того – вкрали тиражі…
…А з екранів пси медоточиві
Ллють багно, настояне на лжі…
Ваші, тричі грьобані, чекісти
Вербувати затялись мене…
Все іде в них в хід: бомжі, баптисти,
Схоже, що небесне і земне…
Аж на самий верх доповідають,
Буцімто устої всі трясу…
Так за олігархами ридають,
Мов та комарня, що п’є росу…
Ви збороли гідру, демократи?
А хіба не гідра ви самі?
Знов зібрались, вкотре, в карти грати,
А що ж очі? Мацалки кумі?..
…Скоро й вашій владі доведеться
Мити ноги в калічній сльозі…
…Скоро-скоро світ ваш западеться
В болю і зневіри на межі…
26.11.2015р.
* * *
…Час учитись прозрівать та бути,
А інакше, хто ми, в суті, є?..
Ми – не брути, душе, ні, не брути,
Світ, я певен, все це визнає…
Час учитись піднімать знамена
Понад зорі, понад німоту…
За Вкраїну – і Трипілля, й Мена,
Я їх чую в ніч оцю святу…
Час червоні скинути ікони,
І на покуть зводити живі…
Але знову пишуть нам закони
Ті, хто ніж тримає в рукаві…
Усвідомте, гнані і голодні:
Україна, в суті, в нас одна…
Як не переможемо сьогодні,
Зімкне знов над нами ніч мана…
Що з маною, кажете, робити?
Голіруч – не взяти, та мені
Бачиться потреба в дзвони бити,
І з сердець викрешувать вогні…
…Хто здолає скопище вороже?
Певно ж, не багамські солов’ї…
…Сходять дні на пси твої, вельможе,
Певен: вирвемо жало в змії!..
26.11.2015р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.