Олександр
ВРУБЛІВСЬКИЙ
 

* * *

Для кохання щороку приходить весна,
Обіймає, чарує, цілує у губи.
Наче жінка жадана, мов сонце, яснá,
Ароматами дихає, піснею будить.

Проводжає ласкаво промінням своїм,
Коли стану збиратися зранку в дорогу,
А під вечір зустріне, покличе у дім,
У якому знайду я надійну опору.

Навесні сподіваюсь любити щодня
Кожну посмішку милу, що день подарує.
Кожне слово, що скаже маленьке дитя
Своїй мамі на вушко, Всевишній почує.

05.03.2024
 

* * *

На голову – снігом весна,
І вітер – дощами у спину.
Далеко ти зараз, сама,
Думками до тебе я лину.

В уяві кімната твоя
І ліжко розкидане сонне.
Горить на стіні білій бра,
У сяйві його вечір тоне.

Стоїть на журнальнім столі
У чашці невипита кава.
Негода малює на склі
Картини готичної Праги.

Удома нарешті за день,
Дрімаєш під музику літа.
Волосся спадає густе,
Ти пледом укрилась, роздіта.

Позаду багато ночей.
На зустріч з тобою чекаю.
Сердечко своє і окей
Відправиш під словом кохаю...

12.03.2024
 

* * *

Вітер хмари відносить кудлаті.
Перепади в погоді й душі...
Стрілка крутиться на циферблаті.
Стали рідше писатись вірші.

Сповіщає сирена тривогу.
Зупинилося знову метро.
Кіт мене проводжає в дорогу,
Очі вірять його у добро.

Прокидається світ за весною,
Хоче жити, до сонця рости.
І розстріляне небо війною
Підпирають плечима мости.

Поцілунки мені твої треба.
Вигинаючи крила свої,
Я злітаю в уяві до тебе,
Я не чую ногами землі.

03.04.2024
 
 
* * *

Ти пахнеш квітами весною,
Ти загортаєшся у сни.
Я хочу бути із тобою,
Надію щастя поверни.

Даруй гарячі поцілунки
І обіймай мене крильми.
Кохання стане порятунком
Для нас обох, як разом ми.

Жалі минулі непомітні,
Розлуки сльози, мов роса.
Ми познайомились у квітні,
Коли цвіте життя краса.
         . . . . . . . . . . . .
Щоб несамому бути в світі,
Є половинка на землі.
Її бажаємо зустріти,
Її шукаєм ночі й дні.

16.04.2024
 
 
* * *

Сіре небо чекає дощу,
І притихли квітучі дерева.
Від негоди тебе захищу,
Пригорну, поцілую, як треба.

Вітер хмари жене надворі,
До землі нахилилися трави.
Все минеться, кохана, повір,
Бо прийде скоро сонячний травень.

Чую крапель почавсь передзвін,
Вони стукають сильно і важко.
Я слова шепочу під камін,
Що кохаю тебе, моя пташко.

Все буває у нашім житті,
І для всього пора в цьому світі.
Ми з тобою в цій миті близькі
І щасливі, і чисті, мов діти...

17.04.2024
 

* * *

Від сірих хмар ідуть дощі,
Вода торкається долоні.
Чотири, п'ять, за нею – шість...
Рахую краплі. Граду повінь.

І парасоля не спасе,
Коли навколо тоне Всесвіт.
До нитки змокли всі і все
Під плескіт, шепіт, клекіт, дзенькіт.

Летять за вітром до землі
Духмяні квіти білокрилі.
Я врятувати їх не зміг,
Я із негодою безсилий.

У квітні злива надворі,
Вмиває вікна, мов обличчя.
А завтра сонце угорі
Світити буде, як покличеш.

25.04.2024 
_________________________
© Олександр Врублівський

 

_______________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/