Ольга
СУРОВИЦЬКА
 
* * *
 
Обіймаю... Серед сірих днів,
Що січуть морозом і вітрами,
Промінець обіймів поміж нами
Лагідним теплом обох зігрів.

Зайве – слово. Будь-які слова...
Завмирай. І тільки слухай серце,
Що з грудей, неначе птаха рветься.
Обертом від щастя голова!

Струменить з долонь твоїх тепло,
Мов торкає трепетно метелик.
Від снігів, які зима нам стелить,
Відлягло, відтало, відмело.

Обіймаю...
 

Николь
НЕШЕР
 
ТЫ НАРИСУЕШЬ МНЕ ВЕСНУ...
 
Ты нарисуешь мне весну,
Хоть за окном февраль и вьюга.
Зимы расколота кольчуга,
Земная пашня жаждет плуга,
И до утра я не усну.

Ты нарисуешь мне весну,
И защебечут в небе птицы.
В зелёном платьице из ситца
Природа в колос воплотится,
Любовью натянув струну.

Ты нарисуешь мне весну,
Поднимешь паруса надежды,
И сквозь слежавшийся валежник
Взметнётся голубой подснежник
Навстречу солнечному дню.

Закружит ветер перемен,
Срывая ветхие одежды.
И мы не сможем жить, как прежде.
Весна раскроет счастья вежды,
И станет мир благословен.

Ты нарисуешь мне весну…
 

Сергей
ДУНЕВ
 
* * *

Холодов
исчерпан лимит,
и уход их
озвучен капелью.
Карандашный
рисунок зимы
март раскрашивает
акварелью.

Трелью синих синиц,
как сверлом,
мир, разбуженный мартом,
просверлен.
Звонким душем
сквозь дырочки в нём
в душу льются
звуки свирели.
 

Людмила
СВИРСКАЯ
 
* * *

Всего лишь третий день весны.
Незаданный вопрос.
Стул одинокий у стены,
Как старый верный пёс.

За дверью звонкие шаги.
На несколько минут
Стихи мои постереги,
Пока не ускользнут,
Мой верный пёс.
«Иди ко мне!» – сказать бы рада, но...

Что о весне, что о войне –
Пишу я всё равно.
Хотя зачем? Какой в том прок?
...Мой старый пёс, прости!
Мир обессилел и продрог.
Его мне не спасти.

 
Михайло
ЛЄЦКІН
 
ХОЧА Б НА МИТЬ…
 
А все-таки – яке це щастя
Зустріти ще одну весну,
Уклінно на коліна впасти
І попросить ще хоч одну.

Ще хоч одну… Крилаті весни,
Я тільки вами і живий.
Коли й помру, то знов воскресну
Й весною кинусь в буревій.

Кружляти буду разом з вітром,
Бентежність в душі поселять –
І сум зі спогадів ми витрем…
Хоча б на мить… Хоча б на п'ядь…


Наталія
КУЗЬМІЧОВА
 
* * *

Люблю цей дощ, його нічний вояж,
Звабливу пісню, зморене зітхання,
Його зухвалий мокрий епатаж,
Мінорні ритми звечора до рання.

Люблю цей дощ. Я розчиняюсь в нім,
В його приємній і вологій суті.
І в серці знов з'являються моїм
Колишні мрії, вже давно забуті...

Лиш я і дощ... Нам добре з ним удвох,
Ми рідні ду'ші, спраглі, романтичні.
Чому близькі ми, знає лише Бог...
Не вічна я та ці краплини вічні.


Олександр
ВРУБЛІВСЬКИЙ
 
* * *

Для кохання щороку приходить весна,
Обіймає, чарує, цілує у губи,
Наче жінка жадана, мов сонце, яснá,
Ароматами дихає, піснею будить.

Проводжає ласкаво промінням своїм,
Коли стану збиратися зранку в дорогу,
А під вечір зустріне, покличе у дім,
У якому знайду я надії опору.

Навесні сподіваюсь любити щодня
Кожну посмішку милу, що день подарує.
Кожне слово, що скаже маленьке дитя
Своїй мамі на вушко, Всевишній почує.

 
Ігор
МАРКЕС
 
Літературні переклади


Борис ПАСТЕРНАК
 
* * *

Хоч промайнуло безліч зим,
У серці дні сонцевороту,
І кожен був колись новим,
І повернутись мав охоту.

Вони не кваплячись пливли,
Гуртуючись один за одним –
Ті неповторні дні, коли
Здається: час завмер сьогодні.

Я звично їм перелік вів:
Зима іде до половини,
Дороги мокнуть, ллє з дахів,
Й дрімає сонце на крижині.

Й закохані, мов уві сні,
В єднанні рук і душ нестримні,
І на деревах в вишині
Пітніють від тепла шпаківні.

І циферблат свій лік веде,
Де стрілки в лінощах постійних,
Й триває довше віку день,
І не скінчаються обійми.

 

_______________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/