Людмила
ДОБРОВОЛЬСЬКА
 

* * *

Петля за петлею
                    снується у вправних руках,
Нанизують дротики
                    швидко і впевнено нитку…
І так же снується порою
                    в тривожних думках
Питання про те,
                    що минув уже полудень віку…

Та вузлики часом
                    нам доля заплутує так:
Порою зіб’ються узори,
                    прості і легенькі –
І як тоді бути?
                    Не знаєм, який вибрать шлях,
Єдина надія –
                    на поміч Господньої Неньки…

Пречистая Діва
                    дарує нам ласку й тепло,
Підтримує в кожну
                    важку і тривожну хвилину,
А наше завдання –
                    нести людям світло й добро,
Як вчить нас Господь:
                    безкорисливо і безупинно.

_________________________
© Людмила Добровольська

_______________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/