Людмила
ДОБРОВОЛЬСЬКА
 

В тиху ніч
 
В тиху ніч, в теплу ніч
Ми зустрілись з тобою,
В тиху ніч, в теплу ніч
Біля річки ішли.
В тиху ніч, в теплу ніч
Місяць плив над водою,
В тиху ніч, в теплу ніч
Хма'рки в небі пливли.

Тихо спало село,
Та не спала природа,
Тихо спало село
І дуби, як діди...
Тихо спало село,
Легко плинули води
До старого Дніпра,
Як завжди, як завжди.

Наяву чи у сні
Враз склепились повіки,
Наяву чи у сні
Поєднались уста.
Наяву чи у сні
Ти сказав: «Твій навіки!»
Наяву чи у сні
Відійшла суєта…


Спасибі, Господи!
 
Спасибі, Господи, за те,
Що знов настав для мене ранок,
Що вітер цвіт в вікно мете,
Що заяснів новий світанок.

Спасибі, Господи, за те,
Що дощ проливсь на спраглу землю
Й проміння сонця золоте
Її окутало приємно.

Спасибі, Господи, за те,
Що вчиш по-людськи жить на світі,
За правило твоє просте:
Всім серцем ближнього любити.


Липневий спокусник
 
Цілував мене, обіймав мене
І на вушко все шепотів
Щось спокусливе і заманливе:
Не могла розібрати слів…

Лоскотав шию теплим подихом,
Пестив, ніжив – все залюбки,
Доторкався легеньким дотиком
До волосся і до щоки…

Поки рвала в саду смородину,
Все підводив на манівець!
Не здалася – зник за городами
Цей липневий пустун-вітрець…


Відданість
 
…Прозора глибочінь. Липневе сонце
Купається у дзеркалі ставка…
Чому ж печальним болем серце повниться,
Коли в твоїй руці моя рука?

Чому тривога дзвоном б’є у душу,
Лице палає, наче маків цвіт?
Ген розпашілі кучеряві груші
Нас кличуть в тінь своїх розлогих віт…

Давно спливло усе, пішло в минуле,
Дороги наших долей розійшлись,
Та через рóки серце не забуло
Тих почуттів, що гріли нас колись…

Лише поклич – я птахою прилину,
На крилах думки миттю прилечу!
Щоб ти в житті не заблукав, єдиний,
Для тебе в небо зіркою злечу!


* * *

Усе проходить. Все колись минає:
Приходить день на зміну ночі знов.
І так, як дім потроху виростає,
З душі людської вироста Любов.

Любов, як хліб, – у всі часи потрібна!
Цей вислів пам‘ятаю з юних літ.
Це почуття високе шани гідне,
Його, як стяг, несу в широкий світ.

Любов потрібна матері й дитині,
І воїну в напрузі кожну мить,
Самотній бабці у старій хатині,
Яка шибками в білий світ зорить…

Любов потрібна хлопчакам бешкетним:
Енергія з них ллється через край!
І юній дівчині, яка причетна
До віршів, де чуттів цвіте розмай…

Любов пілоту в небі необхідна
І прикордонникові на посту…
Любов, як хліб – у всі часи потрібна!
Не забувайте істину просту!

_________________________
© Людмила Добровольська

___________________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/