Наталія
КУЗЬМІЧОВА
 

* * *

А вже, здається, й по весні,
З-за тину літо виглядає.
Все свого виходу чекає
У солов'їній метушні.

Весна купається в дощі
І розкошує наостанок.
Але чомусь холодний ранок
Приходить в теплому плащі...

Гаптує літо килими,
Щоб розстелить собі під ноги.
Впаде в траву після дороги
Й зігріє теплими крильми.

Торкнеться променем яснúм
Гаїв, напоєної ниви
І запанує там щасливо
В пташинім царстві голоснім.

А навкруги – весняний рай
Духмяно-трепетно буяє!
Весна невтомно прокладає
Дорогу літечку в наш край.


* * *

Вже день до обрію поплив,
Зігрітий в лагідному літі.
Десь чистим дощиком умитий,
А десь від спеки він упрів
І витирає піт із брів.

А літній вечір за вікном
Спровадить сонце аж за гори.
А може, втопить його в морі,
А сам накриє нас крилом
Й огорне землю тихим сном...

Запалить зорі в небесах,
Накаже їм світити ясно.
А сам розтане, щезне, згасне
І десь розчиниться в вітрах,
Немов казковий Синій птах...


* * *

Святкує літо – вишні на тарелі,
Суниці й полуниці смакувало.
Все яскравіші фарби-акварелі,
Вже й цвіркуни у травах заспівали.

Цвітуть троянди, гонорові, пишні,
Цілує червень їх духмяні личка.
Черешні на гілках торкає ніжно,
З любов'ю пестить їх рум'яні щічки.

Минають дні, зі спекою й дощами,
Гаряче літо спіє, колоситься.
І мріють зорі синіми ночами,
А людям від думок своїх не спиться...

Вже день скоротшав на одну хвилину,
На зиму сонце, а на спеку – літо.
Минає червень – літечка третина...
Ще є коли і є чому радіти.
 

Трояндове літо
 
Трояндове літо, дощами умите,
Веселе, грайливе, співає й дзвенить.
Яскраве, духмяне і сонцем зігріте,
По скошених травах босóніж біжить.

Трояндове літо сміється привітно,
Теплом своїм ніжним усіх зігріва.
В полях розкошує, ромашками квітне,
Щодня нам дарує сюрпризи й дивá.

Трояндове літо – волошки у житі.
Дзвіночки тендітні видзвонюють: «Дзень!»
Виспівує пташка у чистій блакиті
І радість, і втіху дарує нам день.

Трояндове літо, добром перевите,
У ягодах спілих, високих хлібах.
Солодке, смачне і п'янке, й соковите,
Із сонцем і медом на теплих вустах.


Минає червень
 
Пройшли дощі – рясні і довгожданні,
Квітує літо в чарівній красі.
Цвіте земля, так щедро і духмяно,
Скупались трáви в зоряній росі.

Минає червень, ягоди поспіли –
Солодкий присмак літа на губах.
Ласкавий червень, сонячний і милий,
Господар скрізь – в садах і у полях.

Вже колос довгі вуса випинає,
Зернинки золоті – на урожай.
Мала пташúна пісеньку співає
І звеселяє наш коханий край.

Духмяні чебреці й волошки в полі
Чарують око, трепетно дзвенять.
Ромашки білі ніжаться на волі,
Всміхаються і тихо гомонять…

Така краса навкруг, не надивитись!
Найкраща, найтепліша це пора.
Так хочеться добрá цього напитись,
Оцього дúва з повного відра!

Минає червень, липень вже в дорозі,
Спішить до нас в купальському вінку.
Вже скоро нам всміхнеться на порозі,
З ожиною і медом в козубкý.

І прогримлять липневі чисті грози,
Впадуть на землю лагідним дощем.
Не скоро ще прийдуть сніги й морози,
Ще липень нам добряче припече.


* * *

Дитинство, літо, сонце і тепло...
Неначе вчора, ніби ось недавно.
А може й літа того не було,
А може час щось переплутав вправно?..

Село, бабуся, клуня й рідний двір:
Кругом горіхи й вишні, мов дівчата.
Старезний віз тихесенько скрипів
І пасся коник близько біля хати.

Бабуся сива нам варила борщ,
Цідила молоко пахуче в глечик.
Любила літо й тихий теплий дощ,
І днями все товклася біля печі.

Бабуся Соломія, літній день,
Город, картопля і шовковиць злива...
Співала українських нам пісень,
А ми були захоплені й щасливі.

І Павлів день стрічала, як могла,
І хату чепурила, і в городі.
І знов варила, прала і пекла,
Й давала лад і в клуні, і в господі.

А літо бігло, стигло і цвіло.
Бабуся все встигала і казала:
– Прийшов Петро, то ж, знай, – забрав тепло.
Та все добра й любові нас навчала.

Вже відцвіло дитинство в тім селі,
Нема бабусі, вже й літа на зиму...
Та все несуть на крилах журавлі
Ті спогади, ту пам'ять незгасиму...


Цвіте жасмин
 
Цвіте жасмин – мого дитинства спомин,
Цей найдорожчий юності привіт.
Бентежно-біло, біля мого дому,
Цвіте це диво вже багато літ.

Цвіте жасмин... Так хочеться вернутись
Туди, де Мама цвіт цей полива.
До неї ніжно-ніжно пригорнутись
І знов, і знов повірити в дивá.

Цвіте жасмин. Не вéрнеться дитинство,
Не прúйде Мама з квітами в руках...
Жасмин цвіте, так трепетно і чисто,
У спогадах, в любові і в думках.


Середина літа
 
Середина літа – переспіли вишні,
Квітнуть чорнобривці і троянди пишні.
Пахне матіола звечора до ранку,
Сяють чисті рóси в травах на світанку.

У житах високих розгулявся коник,
Десь посеред поля загубився дзвоник.
Тихо відцвітає, мружиться щасливо,
Літечку радіє це блакитне диво.

Середина літа – пахне полинами,
Вітерець кружляє гаєм і ланами.
То дощі, то спека – все як в цьому світі.
Середина літа в пахощах і цвіті.

Тихі теплі ночі, зоряні і милі,
Писне щось пташина у саду на гіллі...
Ще цвітуть ромашки, достигає сонях,
У п'янкого літа дикий мед в долонях.


А квіти, як люди
 
А по небу хмари, а по небу білі,
З Липнем говорила Ружа пишнотіла.
Сіла на причілку, в пелюстки убралась,
У рожевій сукні гордо запишалась:

– Красеню мій, Липню, глянь скоріш на мене!
Маю гарну вроду, листячко зелене.
Пахощі духмяні линуть лиш для тебе,
Хочу тебе, серце, бачить біля себе.

Доторкнувся легінь до тієї вроди,
Зажадав цілунку, втіхи й насолоди...
Враз вколола Ружа пальці і долоні!
Полилися сльози, чисті, не солоні.

То заплакав Липень дощиком дрібненьким
І згадав Ромашку, лагідну, біленьку.
Все його чекає серед квітів в полі,
Ніжна наречена, його щастя й доля.


* * *

Нарешті дощ! Яке ж то щастя маєм!
Хіба колись ми так дощів хотіли?
Від спеки все частіше знемагаєм,
Нема спокóю ні душі, ні тілу.

А літо у свої гарячі плани
Внесе вже скоро свіжі корективи.
Осінні нотки якось вранці-рано
Тихенько впише в росяні мотиви...

А згодом стане затишно й комфортно,
І відпочинуть і душа, і тіло.
А час біжить кудись безповоротно...
Втікає й літо – щедре, розпашіле.

Ще буде спека, дощ і свіжий вітер,
Ще серпень нам прихилить небо й сонце.
Ще подарує радість нам це літо,
Сипнувши спілих яблук у віконце.

____________________
© Наталія Кузьмічова
 

___________________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/