ГОРБЕНКО ЛІДІЯ СТЕПАНІВНА
Ппроживає в м.Тальному Черкаської області. Бере участь в художній самодіяльності як співачка.
Закінчила Чернігівський кооперативний технікум за спеціальністю технолог хлібопекарського виробництва.
Вірші і пісні пише з 2003 року і часто виконує їх у концертах. Друкується в районній газеті «Колос».


ЗИМОВИЙ СОН

Осіння дорога(слова і музика Л.Горбенко)
Дорога, дорога, осіння дорога
Прослалась у вічність, в незнані краї.
Чому ж це у мене на серці тривога?
Чому з таким сумом кричать журавлі?
*
Немало ти зустрічей знаєш дорого
З квітучим коханням на крилах весни.
Й мені далі жити було вже незмога
Без тебе, коли розквітали сади.
*
І мріяли ми про рожеві серпанки,
Навіки єднаючи наші серця.
Та раптом ударив мороз на світанку,
Забравши у цвіту його майбуття.
*
Чому ж ти сумуєш осіння дорого?
Сльозами наповнюєш пам*ять мою,
Струмками вливаєш у душу тривогу,
Що зіткана з крапель нічного дощу.
*
Та знаю, всміхнешся в осінній задумі,
Поманиш, поманиш в незвідану даль.
І мудрість зростає в туманнім відлунні -
З весняної мрії зостався лиш жаль.
* * *
Зимовий сон(слова і музика Л.Горбенко)
Стоять в дрімоті верби й осокори
Над річкою, де скуті береги.
Зимова тиша розляглась довкола,
І землю всю покрили вже сніги.
*
Стара верба й собі дрімає
І бачить в сні, мов наяву,
Як навесні все оживає
І як вона прокинулась від сну.
*
Вві сні верба закоханих єднає
(немало їх з*єднала на віку),
А соловейко їй допомагає,
Співає пісню вічну і дзвінку.
*
Одним єднає їхні долі,
А тим дарує щастя мить,
І цих життя, як в чистім полі,
А тим пороги заважають жить.
*
Заснули наші вербі й осокори
Над річкою, де скуті береги.
І не прокинуться для нас ніколи,
Бо ми не прийдемо сюди.
*
Прийде весна і лід розтане,
Нап*ються береги води.
Хтось під вербою знову стане.
А нашу весну замели сніги.
* * *
Поклич мене(слова і музика Л.Горбенко)
Поклич мене ти серцем,
Тихим вітром,
Поклич мене по імені вві сні.
Прийду дощем,
Постукаю у вікна,
Відкрию двері я твоїй весні.
*
Загляну світлим променем
У душу,
Зігрію теплим подихом своїм.
Тобі все це,
Що берегти я мушу,
Віддам, щоб буть завжди
Життям твоїм.
*
Хай вітер наші душі
Поєднає,
І зцілить сумом ранені серця.
Мелодія кохання
Десь заграє,
І пісні цій не буде вже кінця.
* * *
Грають струни(слова і музика Л.Горбенко)
Грають струни опівночі,
Світять зорі в небесах.
Вітер стиха щось шепоче,
Сушить сльози на очах.
Приспів:
Бринить струна,
Дзвенить струна
То в парі з басом,
То одна.
То щастя звук злітає ввись,
То в розпачі летить униз.
*
Наша музика кохання
Будить душу і серця.
То бринить, мов пташка рання,
То зітхає без кінця.
*
То тремтить, мов дзвін весняний
То в мінорі шлях в забутті.
Радість, біль і вальс прощальний –
Все довірилось струні.
Приспів:
Бринить струна,
Дзвенить струна
То в парі з басом,
То одна.
Прощальний звук поволі стих
Щоб десь ожить в серцях німих.