Рецензія

«НАШИХ СЕРДЕЦЬ ПЕРЕДЗВОНИ»

Так відкривається творчий звіт про діяльность літературно - музичного об*єднання міста Тальне Черкаської області, яке зветься «Передзвони». Ну, а місто Тальне, як відзначено у вступі цього альманаху(автор Микола Вовк), «…мало чим відрізняється від більшості районних центрів області» зі своїми радощами і печалями, болями і переживаннями за теперішній час, сподіваннями на краще майбутнє».
Примітно, що поети і композитори Тальнівщини звернулися в своїх творіннях до непростого минулого свого краю з його як сумними, так і веселими народними піснями, -як би продовжуючи цю прекрасну народну творчість. Допомагаючи літописцям цього регіону України «розкривати його мінуле, стверджувати теперішнє і щиро мріяти про майбутнє».
З початку створення об’єднання «Передзвони», його члени опікуються відомими джерелами, що розташовані на території району, беруть безпосередню участь в організації їх відродження. З ініціативи об*єднання у впорядкуванні цих джерел активну участь взяли представники місцевої влади, підприємці, учні шкіл, сільські активісти. Завдяки ім. район збагатився кількома чудовими місцями для відпочинку.
«Дзвенить Тальнівщина піснями
Дзвенить джерельними струмками,
Понад полями і лісами
Дзвенить людскими голосами».
12 аматорських народних колективів успішно працюють на Тальнівщині, більшість яких вокально – хорового жанру: ансамбль української пісні «Ордана», хор ветеранів війні та праці «Хлопці ого- го», гурт «Надвечір*я», хори «Зажинок», «Зелен гай», «Яблуневий цвіт», «Джерела» та «Обрії», дитячі зразкові колективи «Веснянка» та «Свято». Які охоче беруть до свого репертуару пісні, створені членами літературно – музичного об*єднання «Передзвони».
На сьогодні об*єднання має двадцять членів. Всі вони різних уподобань, професій, але їх об*єднує любов до поезії, музики, до творення пісні.
Як далі розповідає Микола Олександрович Вовк, у минулі роки відомий краєзнавець Мицик В.Ф. об*єднав поетів Тальнівщини в літературну студію «Зажинок», «яка в свій час результативно працювала, виховавши сім членів Спілки письменників України». В 2008 року при районному Будинку культури створено літературно - музичне об*єднання «Передзвони», учасники якого щомісяця збираються на свої засідання, «на яких вирішують різні організаційні питання, прослуховують і обговорюють новостворені пісні, тексти пісень, обмінюються думками, враженнями, і, як наслідок, народжуються твори, з яких і була складена збірка – альманах «Передзвони».
«Різні за тематикою пісні є її складовою: патріотичні, ліричні, дитячі, жартівливі…». Проте найбільша цінність, як каже упорядник збірки Микола Вовк(заслужений працівник культури України, художній керівник районного Будинку культури, керівник народного аматорського ансамблю української пісні «Ордана» та народного аматорського хору «Зажинок», почесний громадянин м.Тальне та с.Шаулиха), це - твори про рідний край, про Тальнівщину. Як голова літературно - музичного об*єднання «Передзвони», пропонує ноти таких своїх творів як «Рілне місто»(слова Л.Іванової), -
«Рідне місто! Моя доле!
Серце, сповнене теплом,
Золоте пшеничне поле,
Цвіт калини за вікном.
Соловейка спів у гаю,
І чумацький шлях вгорі,
І вишневий цвіт розмаю
В моїй рідній стороні…».
Далі, такі його пісні: «Моє Тальне»(слова А.Макогона), «Зоря Трипілля»(слова Ф.Пилипенка), «Ой село моє понад річкою», «Передзвони», «Соломія» (слова І.Нерубайського), «Гімн школи»(слова групи вчителів Веселокутської школи), «Осанна моїм Тальянкам»(слова С.Тихолоза), «Чарівник у білому халаті»(слова В.Вовк), «Поле війни»(слова А.Поліщука).
Аналізуючи далі збірку творів Тальнівських композиторів та поетів, можна, мабуть, погодитися з автором слів його пісні «Передзвони»:
«Рідна земле, щедра на таланти,
Творча нива на тобі цвіте,
Це поети наші й музиканти,
Що створили гроно золоте…».
А ось Наталія Леонідівна Гаркуша, кожен член родини якої відомий своїми талантами(батько- грав на губній гармошці та писав гумористичні вірші, мама – співає та малює, брат – грає на багатьох музичних інструментах). На сторінках цієї збірки Наталія публікує низку своїх музичних творів: «Україні», «Моє Тальне», «Дитинство- золота пора», «Маринка», «Літо», «Ромашки», «Чому?», «Я – веселочка»(слова і музика Н.Гаркуші), «Мамина молитва»(музика Л.Шуляк).
«Квіточка тендітна тягнеться до сонця,
Пташечка маленька лине в синю вись.
Мовило дівчатко, дивлячись в віконце:
«Стану знаменитістю для усіх колись»
(з пісні «Маринка»).
Ось і Н.Гаркуша, працюючи понад 30 років музичним керівником у дитячих садочках району, пише вірші, пісні, музичні казки, інсценівки, стала – таки відомою творчою особистістю. Своїми талантами вся її сім*я завдячує далекому предкові – композитору та співакові С.Гулак – Артемовському.
Почесний громадянин м.Тальнє, працював в газеті «Колос». Зараз - редактор газети «Поле честі» Валентин Олександрович Гордєєв закінчив, у свій час, факультет журналістики Київського університету ім.. Т.Г.Шевченка, займався перекладницькою(з французської мови) та видавницькою діяльністю, написав такі вірші, які поклав на музику М.Вовк: «Відпочинь, кобзо»та «Шабельна криниця».
«Іхали з Поділля козаки на Січ,
Їхали, стомились, й настала ніч.
А кругом, у травах татарські сліди,
Де село стояло- там димлять дими.
Захотіли хлопці чистої води,
Тут пройшли татари- де ж Ії знайти?
Та невже пригнула козака біда?
Є при боці шабля, буде й вода…»
(«Шабельна криниця»).
Лідія Степанівна Горбенко вірші і пісні пише з 2003 року, часто їх виконує в концертах. В «Передзвонах» презентує свої пісні: «Осіння дорога», «Зимовий сон», «Поклич мене», «Грають струни», «Просто Любов», «Зозуля», «Сонечко», «Ой, вербо, ой. Вербо». А також «Закохався місяць» та «Зрадливий соловейко».(музика Л.Столярської).
«Дорога, дорога, осіння дорога,
Прослалась у вічність, в незнані краї.
Чому ж це у мене на серці тривога?
Чому з таким сумом кричать журавлі?
Немало ти зустрічей знаєш, дорого,
З цвітучим коханням на крилах весни.
Й мені далі жити було вже незмога
Без тебе, коли розквітали сади….»
(«Осіння дорога»).
Тамара Іванівна Горбаченко музику на власні вірші почала писати з 2006 року. На сьогодні написано біля 150 віршів та декілька пісень. Деякі з них: «Мій рідний край», «Засумували верби», «Стану світом», «Він не твій», «Я щаслива».
«На зорі встаю ранковій,
Щоб рум*янець освіжити,
Я закохуюся знову
В тебе, в небо, в ліс і жито.
Приспів. Щоб в мені все віднайшов ти-
Стану я для тебе світом,
Лиш одну мене любити
Будеш ти довіку….».
(«Стану світом»)
Анатолій Васильович Довгань має вищу освіту, яку одержав у львівській державній консерваторії ім.М.Лисенка. Популяризаторами його пісенних творів у м.Тальне стали гурт «Джерела» та місцеві співаки. З 1992 року почався самий найвдаліший період його творчості, коли почалася співпраця з Черкаським обласним театром ляльок, для шести лялькових вистав у якому він написав музику. Наступний творчий крок – музика до художньо – публіцистичного фільму «Осавул землі козацької» та кіномюзиклу «Пройдисвіт з Карлової вулиці». Його пісні з*явились також в репертуарі солістів та колективів обласної філармонії. Співавторами А.Довганя є київські поети М.Луків, І.Федорук, Л.Зоряна, Н.Шаварська, черкасьці О.Ширченко, В.Даник, О.Озірний, В.Подорога. Особливе місце в доробку автора належить творам на вірші талановитих поетів К.Кособлик, А.Коваленка, А.Поліщука, В.Седеня, В.Смолявської, Ф.Пилипенка, В.Доманіцької.
А.Довгань у цьому альманасі представляє низку свої творів(слова і музика): «Все те, що кохаю», «Дума», «Ой, не вийся хмелю», «Покаяння», «Мама моя, сиза горлице», « Татова пісня», Також – на слова М.Луківа- «Мамині сни», А.Поліщука «Тальнівський вальс», Л.Зоряної – «Самотній романс».
Ось строки з його пісні «Все те, що кохаю»:
«Стороно моя світанкова!
Доленька твоя веселкова.
Де б я не була, рідний краю,
У піснях тебе величаю.
Земле ти моя все плодюча!
Щедра твоя нива родюча.
Пестиш ти мене зелен-травами,
Умиваєш водами талими» і так далі….
Активний аматор художньої самодіяльності, захоплений літературою, музикою, балетом, драматургією, радіотехнікою – Ігор Михайлович Добріян. З 1985 по 2010 роки написав багато пісень: «Зелена брама», «Загиблому батькові», «Мамині руки», Зустрінемось, друзі», «Тривога», «Літо», «Срібний вальс» та інші. Також в його багажі вірші, гуморески, поетичні сатири, пародії, вірші для дітей. Більшість пісень виконувалась зі сцени.
У збірці «Передзвони» І.Добріян публікує нові свої твори: (слова і музика)«Я до тебе лечу», «Дивовижні дощі», «Срібне кохання», а також :«Маленька Батьківщина»(музика Л.Столяревської), «Зустрінемось, друзі», «Юність моя», «Плаче верба»(музика М.Вовка).
«Коли повертаюсь з далекого краю
На Тікача кручі, у рідне Тальне,
І вдень і вночі я дорогу впізнаю
Що нібито вийшла стрічати мене.
Тут співи пташині і потягів звуки,
Церков передзвони звучать на зорі,
Тут голови світлі, умілі тут руки,
Свої тут учені, свої кобзарі…»
(«Маленька Батьківщина».
Методист Тальнівського РБК, керівник «народного аматорського» жіночого вокального ансамблю «Дожниця» Альона Іссамуддінівна Качур народилася в Дагестанській автономній республіці. Публікує дві свої пісні: «До серця рідну маму пригорніть»(слова І.Нерубайського), «Зоря- зоряниця»(слова А.Поліщука).
Ось як вона пише про свою другу Батьківщину.
«Не можна відчувати і мовчати,
-Я українка! – хочеться кричати.
Гляньте навколо, скільки є краси!
Візьми у серце й радісно неси».
А це слова з ії пісні «До серця рідну маму пригорніть»:
Мені наснилась наша рідна хата
І дощова на спориші вода
На все подвір*я пахне рута – м*ята,
А сива мати сина вигляда.
-О мамо, мамо, матінко, матусю!
Приїду скоро, трохи підождіть.
-Ой, діти, діти, як же я боюся,
Не попрощавшись, тихо відлетіть…».
Катерина Петрівна Ковальова(Катруся Кособлик) працювала вчителем у школах Тальнівщини, директором будинку культури, в редакціях газет «Шляхом Леніна» та «Нова Каховка» Миколаївської області, з 1987 року- старший науковий працівник літературно- меморіального музею Т.Г.Шевченка у Каневі. На її слова писали пісні тальнівські композитори Микола Вовк, Анатолій Довгань, Дмитро Вовк зі Шполи, Сергій Волков з Кам*янки. Звучать пісні на її вірші у виконанні Людмили Зикіної(на музику Миколи Некрича).
В збірці презентуються пісні К.Ковальової(К.Кособлик) на музику М.Вовка: «Мати моя. Україна», «Україна моя», «Тарасова земля», « Батькова пісня», «Ген біля Дніпра», «Ой, Тальне моє», «Чарівна врода» і на музику А.Довганя: «Красна врода», «Роменове поле», «Сповідь».
«Україна моя – це не тільки верба і калина,
Стоголосих пісень і кобзарської думи могуть,
Україна моя колихала і неньку, і сина,
Нашу правду святу і життя найправдивівшу суть.- 2 рази
Україна моя, ти ходила в ярмі яничарів,
Відгоріла в огнях, відридала сльозами війни.
Та в недолі лихій ти ніколи себе не втрачала, - 2 рази
Хоч була на торгах й торгували тобою…сини….
…..
Оживуть солов*ї і розквітне верба над водою,
В зачаровану вись усміхнеться калина рясна.
В щасті й горі своїм залишатимусь завжди з тобою, - 2 рази
Україна моя, ти, як мати, на світі одна».
(«Україна моя»)
Етнограф, археолог, літератор, музеєзнавець, заслужений працівник культури України, лауреат літературно-краєзнавчої премії ім.. М.Максимовича(1995), ім.. І.Нечуя – Левицького(2012), нагороджений медаллю «Почесна відзнака»(2010) Національної спілки письменників України Вадим Федорович Мицик, доктор філософії в галузі культурології, професор. Автор 25 книжок з наукової та літературної тематики.
Представляються його твори: «Вперед, ветерани!»(слова і музика), на музику І.Капелюшного – «Сяйво пісні», «У чарах ночі», «Живи моя любове», «Спів від Матері», «Доля на три поля», «Молитва до хліба», «Слово Велеса до оріїв).
«Де воля – там сила, де сила – там звага,
Ніщо не зупинить ніде,
На старт, ветерани! Вперед, ветерани!
Завзяття в житті нас веде.
Гей, дужі ще руки і носять ще ноги,
Із спортом ми дружні весь вік,
На старт, ветерани! Вперед, ветерани!
В змаганні живе чоловік.
За честь України шикуйся під прапор,
Примножена слава буде.
На старт, ветерани! Вперед, ветерани!
І вже перемого гряде…!
(«Вперед, ветерани!»)
Іван Артемович Нерубайський працював учителем, директором школи, журналістом, був редактором тальнівської районної газети «Колос». У 1994 році став переможцем обласного та всеукраїнського конкурсу «Кращий учитель року». Член Національної спілки журналістів України, лауреат Черкаської обласной краєзнавчої премії імені М.Максимовича(2010) та Міжнародної преміїї ім. В.Винниченка в галузі української літератури і мистецтва(2012). Він автор художньо – публіцистичної книги «Горнусь до тебе, Україно»(Черкаси, 2001), поетично – пісенної збірки «На березі життєвої ріки»(Черкаси, 2011), співавтор та упорядник колективної поетичної збірки «Уклін святині отчого порогу»(Черкаси, 2006), історико – краєзнавчого й літературного збірника «Ой, Тальне моє над Тальянкою»(Черкаси, 2010), об*ємної історії рідного краю у двох книгах – «Криві Колена крізь терни і роки. В історії села – історія України»(Київ, 2010) та «Криві Коліна: долі людські»(2012), редактор багатьох книг, пісенників, буклетів, тощо.
Значну частину віршів І.Нерубайського покладено на музику. Пісня «Господи, помилуй», музику до якої написав композитор М.Вовк, на Всеукраїнському фестивалі духовної музики в 2011 році виборола перше місце.
В збірці «Передзвони», що рецензується, наводяться пісні І.Нерубайського на музику М.Вовка:«Рідне місто моє», «Господи, помилуй», «МоєТальне», «Тальяночнка – тальнівчаночка», «Моє чарівне лагідне село», «Життя мого юна весна», а також «На березі життєвої ріки» та «Пісня про Тікич»(музика Л.Шуляк), «Батьківська хата»(музика В.Салевича), «Тальнівщина, свята моя колиско»(музика Л.Столярської).
«Косила нас чума усіх під корінь,
Біда і горе в душу уп*ялись.
Від голоду, репресій і розорень…
Молись, велика націє, молись.
Молись, велика націє, молись.
Приспів. Господи, помилуй,
Господи, помилуй,
Помилуй, Господи,
Господи, помилуй.
І хай молитва лине над землею!
Священої десниці доторкнись.
Збудуємо ми Храм душі своєї…
Молись, велика націє, молись.
Молись, велика націє, молись.
Приспів.
(«Господи, помилуй!»).
Володимир Артемович Нерубайський – директор Тальнівського навчально – виховного комплексу «загально – освітня школа I – III ступенів № 1 – гімназія. 12 років керує шкільною літературною студією «Над Тікачем». Був неодноразовим переможцем районних поетичних конкурсів, обласного конкурсу «Сонячні кларнети».Свої твори публікував в районних та обласних газетах книжках. Має педагогічні публікації. Його доробки як керівника шкільної студії відзначено дипломом обласної педагогічної виставки, занесено до каталогу передового педагогічного досвіду освітян Черкащини.
Публікує в цьому альманасі пісні: «Тальнівщині», «Тальнівські пагорби», «Пісня першокласників»(музика Л.Смолявського), «Дорога до мого села», «З чим тебе порівняти?», «Давай повернем у весни»(музика М.Вовка), «Тальнівський вальс», «Гімн Тальнівського НВК»(музика В.Тарана).
«Давай повернем у весни!
Синіми ріками скреснем,
Стрімко у даль полинем,
В юності море ринем.
Давай повернем у весни!
Райдуги перевесло,
Ніби рушник весільний,
А на душі так хмільно.
Давай повернем у весни!
Глянь, он і синь небесна,
Так, як тоді квітує,
Світ нам увесь дарує.» ….
(«Давай повернем у весни!»).
Анатолій Петрович Ноздровський у своій творчості звертається до написання пісень та інструментальної музики. Це такі твори, як «Спогад» «Весільна полька», «Тальнівський вальс», «Чорнобильска зона». В цій збірці є можливість познайомитись з деяким його пісенним надбанням: «Гордашівська вітальна», «Вдовина криниця», «Моє рідне село»(слова і музика А.Ноздровського), на слова І.Добріяна- «Загиблому батькові», «Мамині руки», «Дорога додому», на слова О.Богачука – «Приснилось матері», на слова В.Седеня – «»Тараса завітні слова», на слова М.Луківа – «Матері», на слова К.Кособлик- «Козацька жартівлива».
«Приснилось матері, що ожили солдати,
Які стоять одягнені в граніт…
Приснилось матері, що йде один до хати
І раптом зупинивсь біля воріт.
Чого стоїш. Чого не йдеш, мій синку?
Чи мало настоявся в далині?
Вже скільки літ стоїш без відпочинку!
Вже скільки літ чекаю в самоті!...
(«Приснилось матері»)
Андрій Ілліч Поліщук працював головою Тальнівської міської ради, завідувачем відділом республіканської газети «Друг читача», у газетах «Молодь України», «Черкаська правда», очолював редакції районних газет «Колос», «Рідна земля», зараз працює редактором газети районної ради «Колос Тальнівщини».
Автор більше двадцяти книг публіцистики, художньої прози, казок, поезїї, текстів до 170 пісень на музику місцевих композиторів.Лауреат обласної премії імені Кошового за книги «Синами щаслива земля», «Неспокій буднів». Лауреат премії Держвної прикордонної служби «Смарагдова ліра» за патріотичне виховання молоді, за патріотичні поетичні твори.
В збірці його пісні на музику М.Вовка «Затанцюють лелеки в лугах», «Воля- воленька», на музику Л.Шуляка «Столиця наших мрій», «Мамина калина», «Чорнобиль – чорний біль». Також- «Степе мій милий»(музика Т.Когут), «Тальнівчанки»(музика В.Николенко), «Україно, ти матінко сива»(музика І.Судакової), «Уклонімося хлібові», «Катерина»(музика Л.Столярської), «Тарасова земля»(музика І.Росол)..
«Нас народила Україна, свята Тарасова земля,
Сповила, як малу дитину, добром і ласкою Дніпра.
І показала нам стежину, щоб мрії всі здійснить її
І щоб любили Україну великі діти і малі.
Приспів:
Тарасова земля
Нас окриля,
Тарасова земля,
І нам сія
Його зоря.
Тарасова земля!
«Нас народила Україна, свята Тарасова земля,
Благословила нас любов*ю, як мати рідна, дорога.
І повела у світ широкий, новую славу здобувать,
Поля засіяти хлібами,
Садами душі уквітчать….»
(«Тарасова земля»)
Валентин Іванович Седень- дипломант конкурсу на приз Павла Глазового за кращі гуморески, тематика віршів – різноманітна, на деякі з них написані пісні.
Публікує в цій збірці пісні: «Закохана тальнівчанка»(музика С.Бічева), «Сизокрилі пісні»(музика С.Бічева), «Незабутній вальс»(музика А.Довганя), «Золотий вальс»(музика М.Вовка).
«Пролетіли літа, промайнули.
Завітала вже старість до нас,
Ми сьогодні про неї забули-
Я запрошую, мила, на вальс.
Пригадаєм з тобою, кохана,
Де любові зростав первоцвіт.
І велике душевнее єднання.
І на вірність священий обіт.
Я відчув радість юності знову,
Хоч весілля уже золоте-
Ми у парі пройшли шлях чудовий,
Наше щастя в любові цвіте».
(«Золотий вальс»)
Варвара Федорівна Смолявська – автор багатьох віршів, що покладені на музику місцевими композиторами, зокрема М.Вовком, А.Довганем, Л.Смолявським. Є автором сценаріів для народного аматорського гурту «Надвечір*я», активна його учасниця. В її творчості переважають вірші про рідний край, матір, ліричні та дитячі. Вірші друкувались в районних та респрубліканських газетах.
В збірці презентує пісні на музику Л.Смолявського - «Червона калина», «Чорнобиль», «Кенгуру», на музику М.Вовка - «Ой, тумане- туманочку», «Жіночий день».
«Голубіє небо, сонечко сія.
Чекаємо свята: дідусь, тато й я.
Ми бабусі й мамі квіти піднесем,
Бо найкращий в році цей жіночий день.
Проснулась природа, земля ожива.
Всіх жінок вітаєм: дідусь, тато й я.
Пташечки співають веселих пісень,
Бо найкраще свято – цей жіночий день.
Закінчу я школу, у життя піду,
І тоді науку таку віднайду,
Щоб щодня в бабусі був святковий день,
Мамуся співала радісних пісень»
(«Жіночий день»).
Постійній керівник «Народного аматорського» самодіяльного гурту «Надвечір*я» - лауреата багатьох районних та обласних оглядів–конкурсів Леонтій Павлович Смолявський пише музику на вірші місцевих поетів В.Нерубайського, І.Нерубайського, В.Смолявської, Н.Панової, - здебільшого про рідний край.
В збірці приведені його пісні: «Тальнівщина моя»(слова Н.Паніної), на слова В.Смолянської - «Моє «Надвечір*я», «Моє село Легедзине», на слова І.Нерубайского- «Пісня про школу», на слова Л.Костенко(Перепелиці)- «Спогад із юності».
«В бузковім цвіті, біля школи,
Де сад, ставок, стара верба,
Яких нам не забуть ніколи- 2 рази
Була хатинонька моя.
Весна свої пісні співала,
І ліс духмяний десь манив,
Земля красою чарувала…- 2 рази
Та час, на жаль, усе змінив.
Назавжди зникла рідна школа,
Терпкий бузковий аромат,
І квіти, що росли довкола, - 2 рази,
І яблуневий давній сад.
Кругом звелись будівлі нові,
І над ставком – нове кафе…
Я щиро радуюсь обнові, - 2 рази,
А в серці ж те, моє Тальне!
«Спогад із юності».
Людмила Степанівна Столярька – співачка, поет, композитор, закінчила Одеську державну консерваторію ім.. А.Нежданової, дипломант Всеукраїнського фестивалю сучасної української пісні «На хвилях Світязя», лауреат фестивалів «Я - козачка твоя, Україно», «Мости над Россю», володар першої премії конкурсу композиторів до 195 – річниці з дня народження Т.Г.Шевченка.
ЇЇ пісні- слова і музика, представлені у збірці: «Немає іншого Тального», «Доля- тополя», «Осіння зустріч», «Каглянка», «Морока», «Святий Миколаю», «Новий рік», «Просто весна», «Мамина осінь», «Дядько Вищеніс».
«У зеленому гаю – квіти,
У щасливого кохання – діти,
А у літнього тепла – грози,
А в моїх сумних очах – сльози.
Кохання наше вкрило тополиним пухом,
А ти залишишся для мене просто другом,
Розквітла вишня поряд з кучерявим дубом,
Тополя одинока жовте листя губить.
А ти мене не проводжай в своєї долі,
Бо не зламати злим вітрам гнучку тополю,
Не зарікайся, коли йдеш ти від криниці,
Що не повернешся попить ії водиці….!
(«Доля – тополя»).
Олег Іванович Сошинський – хормейстер, режисер. Ініціатор, сценарист та ведучий багатьох творчих заходів районного будинку культури, організатор і керівник самодіяльної кіностудії «Стожари», яка першою в районі отримала почесне звання «Народний аматорський колектив».Пише вірші та пісні. Працював художнім керівником, директором Тальнівського РБК, понад два десятиріччя очолював відділ культури райвиконкому. Заслужений працівник культури України, почесний громадянин Тального.
Представляє свої пісні(слова і музика): «А кобзар все грав», «Журавлиний смуток», «Тальнівский вальс», «Юність наша», «Вечори кохання», «Козарлюги», «Ордані», «Галушки – галушечки». А також – «Любіть Україну»(слова В.Сосюри), «Роки летять»(слова М.Гончарука).
«Любіть Україну, як сонце любіть,
За вітер, і трави і води…
В годину щасливу і радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу Ії, вічно живу і нову,
І мову її солов*їну.
Для нас вона в світі єдина, одна
В просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
І в кожного серця ударі.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
Як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою-
І вічні ми будемо з нею!
Любіть Україну, любіть у труді!
Любіть Україну, як світлу зорю!
Любіть Україну, як пісню дзвінку!
Всім серцем любіть Україну свою!
Всім серцем, всім серцем, всім серцем любіть!
«Любіть Україну!).
«Двері літературно – музичного об*єднання «Передзони» Тальнівського районного будинку культури гостино відкриті для друзів, з якими господарі радо поділяться любов*ю і піснею. Бо їхній талант, як вони кажуть, не придбаний в супермаркеті, а дар Божий». З цими строками Анатолія Довганя можна погодитись, ознайомившись зі збіркою – звітом цього об*єднання «Передзвони». Яка видана в 2013 році тиражом 300 примірників за сприянням Тальнівської районної державної адміністрації та районної Ради(Черкаси, видавництво Ю.Чабаненко, 424 стор.).
І як пише Світлана Касьяненко, присвячуючи свою пісню «Передзвонам»:
«Передзвін сердець – щастя острівець.
Передзвін думок і духовний крок,
Передзвін душі – сповідь і вірші.
Передзвін в піснях – радість у віках.
Розцвітай же передзвін,
І земний тобі уклін,
Світлих злетів і ясних,
Шанувальників рясних.
Передзвін, розквітай,
І тальнівців привітай.
Хай пишається талантом
Рідний край, ох, рідний край.
Рецензію підготував Юрій Кукурєкін, член Національної спілки журналістів України, член межрегіональної спілки письменників та Конгрессу літераторів України, м.Тальне, Черкаської області.