РЕЦЕНЗІЯ

«ДВА ПОЛЯ»
Тальне́ — місто в Україні, районний центр Черкаської області. Розташоване на Придніпровській височині над обох берегах річки Гірського Тікичу та його притоки Тальянки, за 142 км на південний захід від обласного центру — міста Черкаси. Населення — 14 420 осіб (2011).
В місті народилися:
Двухбабний Ісак Шаєвич (2 квітня 1922 - 5 листопада 1943) — Герой Радянського Союзу; Петро Вексляров — український актор театру та кіно, телеведучий вечірньої казки (дід Панас); Паращук Юрій Григорович — Герой України; Сокульський Арнольд Леонідович(15 вересня 1938) — український історик, краєзнавець, кандидат історичних наук (1999); Піховшек В'ячеслав Володимирович — відомий український політичний аналітик, політичний технолог, журналіст; Ярошенко Сергій Григорович — Сержант, боєць 30-ї окремої механізованої бригади 8 армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України; загинув.
Безпосередньо з містом пов'язана постать хасидського цадика Давида Тверського, який понад 200 років тому проживав у цьому місті і був похований на старому єврейському цвинтарі. Нині до його могили приїжджають брацлавські хасиди.[
Місто Тальне «…мало чим відрізняється від більшості районних центрів області» зі своїми радощами і печалями, болями і переживаннями за теперішній час, сподіваннями на краще майбутнє».(М.Вовк).
******* ******* ******* ******* ******* ******
Нещодавно у м.Тальне відбулася презентація книги, «якої могло й не бути», як сказано во вступі редактора – упорядника книги Івана Нерубайського. Вже 12 років, як «відійшов у вічність» її автор, Андрій Коваленко,- «Людина» в найкращому розумінні цього слова, чесна і порядна, розумна і працьовита, мужня і смілива, скромна і щира, мудра і доброзичлива».
Згадати про Андрія Трохимовича, якому в жовтні цього року виконалося б 90 літ со дня народження, редактор – упорядник вважає своїм обов*язком перед ним, «перед тальнівцями, перед власною совістю». Тому і з*явилася збірка віршів, пісень, гумора Андрія Коваленко «Два поля»(Черкаси, видавництво Ю.Чабаненко, 2014, 124 с., тираж 300 примірників).
«Є два поля, є два поля
У морі людському:
Одне поле – поле бою,
А друге – спокою.
*
Перше поле- поле чорне,
Там вогонь іскриться.
Друге поле – світле поле,
Там росте пшениця.
*
В першім полі гірку долю
Мати проклинає,
В другім полі на роздоллі
Жайворон співає»(«Два поля»)

Книга «Два поля» включає в себе вступ, присвячений світлій пам*яті її автора, в який ввійшли споміни Івана Нерубайського(«На полі ратному і трудовому»), Вадима Мицика(«Творець часопису»), розповідь зі слів сина Андрія Трохимовича Василя, яку записала Галина Євич(«А хлопцям так хотілось на війну»).
Творчість А.Коваленка представлена рядом розділів: вірші «Із поля бою»(«Солдати війни», «Чуєш брате солдате?», «Спомині живі», «Вітя Проценко», «Спогади про перемогу», «Ветерани Тального», «Ми ще хлопці ого- го»). Однойменну назву має хор ветеранів війні та праці Тальнівського районного будинку культури. А це вірш «Хлопці ого- го» А.Коваленка, який зараз має таке сучасне звучання:
«У важку лиху годину
Ми за рідну Батьківщину
Як один до одного
Били фриців ого- го!
Ого- го!....
*
Кожен з нас лихої вдачі,
А зобидять – дамо здачі.
Зборим чорта самого,
Ми ще хлопці ого- го!
Ого – го! …». І так далі…
Наступний розділ збірки «Із поля спокою»: «Заверблена земля моя», «Стежка до села», «Чорнобиль, Чорнобиль», «Зажурилась Світланочка», «Ой у нашому Тальному», «Україно моя», «Слова – полова», «Жінкам», «Сон», «Дощі». А це фрагмент з вірша «Ой у нашому Тальному»:
«Ой над Тікичем – рікою, над Тальянкою
Вмивається, всміхається сонце ранками.
Всім тальянівцям,щиросердним і завзятим,
Заглядає крізь віконця в кожну хату.
*
Ой у нашому Тальному на Черкащині,
Трави медами густими напомащені.
Сиві горлиці воркують без упину,
І калини пломеніють біля тину…!»

А ось «Гумористика» включає в себе дев*яносто п*ять(95!) гумористичних віршів. Наприклад, «На тім світі»:
«Батько каже: «Ну дива!
Побіліла голова…
На цім світі маху дав-
Комунізм не збудував.
Та я дуже не горюю-
На тім світі побудую».
*
«Хвороба»
«Наші шеф из болячками-
Захворіли балачками.
Батько каже : «Словохоти!»
Їм би людям хліб молоти,
А вони уже роками
Мелють тільки язиками».
*
«Порядки»
«Батько каже: «Ну й порядки…
Тільки встав- роби зарядку.
В одинадцять – інша вслід.
У тринадцять – на обід.
А з обіду покурити..
Коли ж будем щось робити?»
В розділі «Вітальні присвяти» автор адресує свої поздоровлення в віршах тим тальновчанам, хто заслужив повагу і шану: Сошинському О.І – завідуючому Тальнвівського районного відділу культури із нагоди 60- річного ювілею(«Кажи гоп, бо вже перескочив»); Куяну І.Г. – багаторічному директорові Тальнівського будівельно- економічного колледжу з нагоди виходу на заслужений відпочинок(«Не журись, Іване, не сумуй, Кмяне»); Світлані й Олегу Тарарам. в день їхнього весілля 17 жовтня 1992 року з побажаннями щасливого шлюбного життя і довгого віку; Сошальскій Т.А – художньому керівникові хору ветеранів; «Славним нашим музикам, козакам- вусачам, рідним братам – близнюкам» Сергію й Олександру Стрекаловим –«Козаки, козаки».
Останній розділ збірки «Пісні на слова автора» включає в себе такі пісні: «Вітя Проценко», «Ветерани Тального», «Чуєш, брате – солдате», «Чорнобиль», «Ми ще хлопці ого-го!», «Коли був я молодим», «Спогад про перемогу»..
Редактор – упорядник цієї книги вважав також за необхідне викласти біографію Андрія Трохимовича Коваленко, що він і зробив на закінчення.. Звідки ми дізнаємося, що ця особистість, чиї твори представлені у збірці, пройшла складний, багатий життєвий та творчий шлях. Це – доброволець на фронті у 16 років, далі - райком комсомола, заступник редактора звенігородського часопису «Шевченків край», редактор тальнівської районної газети «Колос», один з організаторів хору ветеранів Великої Вітчизняної війни, працював він і над Книгою Пам*яті України. Заслужені винагороди Батьківщини: ордена «Червоної зірки», «Знак Пошани», «За мужність» 1 ступеню, багато медалей, в тому числі - «За відвагу», «За взяття Будапешту», він був членом спілки журналістів СРСР та України, удостоєний відзнаки «Золоте перо».
Можна погодитися з Іваном Нерубайським в тому, що «…щирим і правдивим» вийшло його слово про Андрія Трохимовича Коваленка. І правдивість в творчості самого редактора – упорядника цієї збірки іде від нього, його Вчителя на журналістській ниві, «який часто любив повторювати слова: «Люби, Боже, правду».
«Люби, Боже, правду»!
Юрій Кукурєкін, член Національної спілки журналістів України, член межрегіональної спілки письменників та Конгрессу літераторів України, лауреат літературних премій ім.. Тетяни Снєжиної та «Свій варіант» МСПУ, м.Луганськ - м.Тальне, Черкаської області.