ТАЛЬНІВЩИНІ
Тальнівщино рідна,
Розквітла калино
Під лагідним сонцем
В саду України!
Твій символ –
Пучок золотого колосся,
В якому усе
Найсвятіше злилося.

Тальнівщино рідна,
Усміхнена ружа!
Зроста твоя слава
Під небом погожим.
Проста трудівнице
З Черкаського краю,
Сьогодні про тебе
Я пісню співаю.

Тальнівщино рідна!
В твої крутосхили
Пшеничного моря
Б’ють буйні приливи.
Красою людини
І хлібного поля
Сіяє твоя
Хліборобськая доля.

Тальнівщино рідна!
Твій труд – Батьківщині,
Як Тікича води –
У ріки глибинні.
Струмок до струмочка –
Ріки не здолати.
Усе починається
З отчої хати.

Тальнівщино рідна!
Палкої любові
Несуть тобі в праці
І в щирому слові.
Мій батьківський краю,
Ласкавая мати,
Чи ж можна про тебе
Пісень не співати?!

ТАЛЬНІВСЬКІ ПАГОРБИ

Тальнівські пагорби,
Стрімкі, розгонисті.
Моя любов
Між ними розцвіла.
Тальнівські пагорби,
Стежини юності,
Землі моєї
Часточка мала.
**************************************************

Тальнівські пагорби,

З вершин закручених
Я світ побачив,
Сповнений краси.
Спасибі, пагорби,
Тальнівські пагорби,
Що ви мене
До сонця піднесли.

Тальнівські пагорби,
Сади заврунені
Ви підняли
У сині небеса.
Тальнівські пагорби,
Дзвенить до Умані
І вічна ваша,
Й молода краса.

Тальнівські пагорби.
Встає з минулого
В оправі лісу
Замкова гора.
З Тальнівських пагорбів
Млиновий парусник
Біліє в небо
Символом добра.

Тальнівські пагорби!
Звелись над Тікичем
І над Тальянкою
Ви навіки.
Дідам і правнукам
Земля обіцяна.
Беріть снагу
Із Божої руки.
*******************************

Мені в душі співотно і бентежно,
Коли кидаю сіно я на воза
Чи в стіг складаю,падаючи з втоми.
Мене чарує спів пташок в саду,
Наповненім добром осіннім.
А як прекрасно схоплюватись вранці
І слухати ранкові перегуки,
Вдихати пахощі осіннього села,
І освятитися сльозами трав,
Що плачуть по веселім літі!..
Яким то щастям є – любить село!.