Володимир Артемович Нерубайський - директор Тальнівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа I – III ступенів № 1 – гімназія»(Черкаська область)

«Стежки дитинства»

«Мамо, мамо, витріть сльози»:
«Мамо, мамо, витріть сльози,
Бо життя моє - в дорозі,
Тут не плакать, а радіти:
Буть в дорозі світа…
А в дорозі – сиві роси,
Ніби матінчині сльози,
З ночі впали – засіяли,
Про домівку зашептали,
Заіскрилися сонцями…
Повертаю манівцями».
***
«Мені в душі співотно і бентежно»:
«Мені в душі співотно і бентежно»,
Коли кидаю сіно я на воза
Чи в стіг складаю, падаючи з втоми,
Мене чарує спів пташок в саду,
Наповненім добром осіннім.
Я як прекрасно схоплюватись вранці
І слухати ранкові перегуки,
Вдихати пахощі осіннього села,
І освятитися сльозами трав,
Що плачуть по веселім літі!...
Яким то щастям є - любить село!».
***
Сонце! Сонце!
«Сонце! Сонце!
Не сідай!
Наберу проміння
Повні жмені
І жбурну у вечірні тіні.
Не спіши за виднокіл,
Почекай, будь, ласка!
Дай наслухатись мені
Маминої казки.
Бо у казці перейти
Можна через роки,-
І візьме мене татусь
На жилаві руки.
І повернеться та мить
У травневім ранку,
Що навчила розуміть
Мамину співанку.
Сонце! Сонце!
Зупинись!
В небесах зависни!...
Погостюю ще хоч мить
У своїм дитинстві.
***
«Рідний край з глибочківських горбів»
«Кожен ліс в нашім краї
Має назву свою.
Я ці назви-розмаї
Невимовно люблю.
Там, де ліс Латанова
І Ліворвер-поля,
Манить око діброва,
Височіє здаля.
Ліс Колодиський мріє,
Обложивши село.
А ген – ген голубіє
Голубеньке зелом.
І струмок на левади
З-під дубів посила,
Щоб дубову принаду
Він приніс до села.
Бурячків і Терешків –
Невеликі ліски,
Їх на спинах тримають
Два розлогих горби,
А між ними Дубина
Простяглася Стара…
(Ой немає Дубини –
Час дуби постирав).
А по той бік від Тікача
Ген на горби
Вибіг ліс - то Зарудній,
То ліс-старожил.
Таємниць віковічних
Він багато сховав.
А Ворончик до Тікача
Боком припав,
Ронить листя у воду
І дорогу встеля,
Видивляється вроду
Із скали крізь гілля,
Сірим вороном кряче
Без столітніх дубів,
Тихо росами плаче
Край ріки берегів
До Тального – Берези.
Хто Беріз тих не зна?!
І лісочок маленький,
Що праворуч зрина, -
То Пилипівка, брате,
Назва давня, як світ.
Був тут брід через річку,
Давній брід – перебрід.
Ой, ліси і лісочки,
Ви ж дитинство моє!
Граби, липи й дубочки…
Де такі іще є?...»