Ольга
МУСІЄНКО
 

* * *

Подвір'ям ходить червень кароокий –
Безвусий красень, жвавий і стрункий.
Плоди дерев густим налиті соком,
Лоскоче ніздрі аромат тонкий.

Ну й спека!.. От безжалісна катюга!
Всіх по хатах загнала силоміць.
І не спадає гостра ця напруга,
Вона нас випробовує на міць.

Дозріли вишні. Ген аж до околиць
Нагнулися від ваготи гілки.
А чорні й мокрі ягоди шовковиць
Смакують всі: дорослі й малюки.

Тоненькі руки яблунь у напрузі
Зважнілі ледве втримують плоди...
А он у затінку качата жовтопузі
Хлюпочуться гуртом біля води.

Буяє літо, розкошує літо...
Черешні рвемо. Геть з пліч тягарі!
В розквітлих липах сиплють самоцвіти
Смугасті бджоли – вічні трударі.



ЗДРАСТУЙ, ЛИПНЮ!
 
Що того літа? Трохи, зовсім трохи.
Он червень збіг, неначе й не було.
Так проминають дні, роки, епохи...
Подій чимало різних відгуло.

Ну здрастуй, липню, щедрий, стоголосий, –
Жниварю наш, володарю тепла!
Ти розсипаєш скрізь прозорі роси,
Торкаючись до кожного стебла.

В твоїм затишші квітне різнотрав'я
І копошиться жвава комашня,
Стрекочуть цвіркуни з нестримним драйвом,
Й тренує ніжні крильця бусленя.

І віє в полі подихом духмяним,
І пахне сіном, свіжим і терпким.
А над рікою стеляться тумани,
Й здається, не тумани то, а дим...

У липні дні біжать, немов дітиська,
Підстрибують, гасають хто куди...
Час пролетів – і сонечко вже низько,
Й наблизився четвер до середи...

О липню, літа сонячний екватор,
Пора хлібів достиглих й запашних...
І молода картопля, і цукати...
І розмаїття квітів чарівних...

А вітерець грайливий квапить літо,
Опалим листям тихо шурхотить
І крутить на асфальті розігрітім,
І бачить, як втікає кожна мить...

_________________
 © Ольга Мусієнко

_______________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/