Виктория
  АБРАМОВА
 
* * *

Тихий вечер, чуть морозно,
Снег не выпал... Снега нет,
Мишурой на небе звёзды,
Серебрится лунный свет.

Отгремели все салюты,
Стих бокалов нежный звон,
В колее привычной будни
И зимы протяжный сон.

Дни, как раньше, только всё же
Легче стало на душе –
Дал расслабиться всем Боже
В Новый год на вираже.

Эти радостные встречи,
Дорогих людей нам смех...
Бодрость духа обеспечив,
Жизнь расправила нам плечи –
Счастья краткий миг на всех...







  Лилия
  БОНДАРЕВИЧ-ЧЕРНЕНКО
 
РОЖДЕСТВЕНСКАЯ СКАЗКА
 
Над планетой, над Землёй,
над Вселенной голубой

снег идёт, всё снег идёт,
и считает звездочёт
все снежинки с облаков,
во дворе снеговиков...
Безмятежен сон ягнят,
на Звезду волхвы глядят,
пастухи зажгли костры –
холодны так январи!..
А апостол Иоанн
пишет письма всем друзьям,
Божья Матерь варит узвар –
им пропах земной весь шар...
Тишина и Там, и Тут,
и не едут, а плывут
все трамваи, поезда,
в страны, земли, города,
не гремят и не гудят –
чтоб не разбудить Дитя...
Бродит Ангел под зонтом
с "мандариновым" мешком:
мандарины раздарил,
в каждый дом Он заходил –
на столах 12 блюд,
тишина и Там, и Тут,
Лавра – в нежном серебре,
белый голубь – в алтаре,
кружева плетёт Зима,
как старушка у окна.
Снег летит, летит, летит,
и свеча в окне горит –
всё кого-то ждет она...
И такая тишина! –
на всю ночь, не на часок:
даже слышно – дышит Бог...







  Константин
  ВАСИЛЬЧЕНКО
 
КАК ЗНАТЬ...
 
Успеть пожать протянутую руку,
Не ждать, когда закончится зима
И не сойти от горя от ума
С ума, и, в продолжение разлуки,
От смертной скуки дров не наломать –
Вполне себе достойная программа;
Вглядеться в зеркало – что скажет амальгама:
Иль биту быть? Писать ли, не писать?
Как знать...

Со стрелок в бездну капают минуты...
И начинаешь спор с самим собой,
Легко ли силой меряться с судьбой
(Народной мастерицей карты путать)
На склоне лет. В коробке городской.
Что толку клясть резиновое время,
Желая знать – не проросло ли семя,
Из троеточья строчки концевой
Зимой?







  Олександр
  ВРУБЛІВСЬКИЙ
 
* * *

На зорях гадаю,
Коли снігопад –
Земля стала Раєм
Війні невпопад.
Лунають розмови
Про мир і любов,
Про зраду і змову,
Кордони і кров.
Вальсує сніжина
У сірім вікні.
Біліє стежина
Подалі доріг,
Де білі ялини
Розлогі стоять
І родиться син,
Щоби світ врятувать.
Забудеш тривоги,
Безсоння сліпе.
Молитву до Бога
Солодшу за мед,
Промовиш вустами
Своїми тоді.
І йтиме за нами
Надія услід...







  Алла
  ГОЛУБЕВА
 
* * *

Разгулялась метель не на шутку,
Воет ветер холодный и злой.
И деревья печалятся, будто
Кру́жит их в круговерти шальной.

Пеленою всë белой укрыто,
Нет дорожек, сплошные снега...
Дождь и слякоть уже позабыты...
И ворóжит, колдует пурга!

Старый год! Он уйдëт безвозвратно,
Унесëт радость дней и печаль.
Ничего не вернуть нам обратно...
Дней ушедших немножечко жаль.

Вновь сердца открыты хорошему
И мечтается нам в Новый год!
И снежинок ажурное кружево
Снова радость искусно плетëт...







  Евгений
  ГОЛУБЕНКО
 
ШАЛЬ СО СНЕГИРЯМИ
 
Снегопад вокруг перины стелет.
Мягко так! Аж ёкнуло внутри.
Ветер загляделся, не метелит.
В тишине и ель, и снегири.

Грудка к грудке, парами на ветках.
Ну, а снег – он рядом, тут как тут.
И пока в задумчивости ветер,
Ветви шаль со снегирями ткут.







  Радислав
  ГУСЛИН
 
1 ЯНВАРЯ
 
Почти начало… может, ускользнул
лишь первый миг, замедлив пробужденье,
ты в прошлом спал, безумный, как Саул,
былое превращая в сновиденье,

мой ветхий дух; а новое росло,
и ветви, тяжелея, наклонялись,
корма тиха, но расцвело весло
и парус переполнился стихами.

Как интересно год сей сотворишь,
позволишь ли сокрыться в дальний угол?
Я тронул твердь, она была упруга.

Но есть же где-то рассеченье круга…
так ненавязчиво бежать велишь
(сберечь дитя) от старого супруга.







  Людмила
  ДОБРОВОЛЬСЬКА
 
* * *

Приходиш в сон мені щоночі,
І сон яскравий той такий:
Мене голублять милі очі,
Рука торкається руки…

В напівдрімоті відчуваю
Обіймів лагідних тепло,
І навіть в сні напевно знаю:
Кохання наше не пройшло.

Усмішка рідна і ласкава
Окутує і зігріва,
І чую щирі, нелукаві,
Такі омріяні слова

Про почуття нетлінні, ніжні,
Що зародилися в серцях,
Пройшли випробування різні
І їхній вогник не зачах –

Ще ясно світиться і гріє,
Жагучим полум’ям яскрить,
Дарує радість і надію,
Що буде вічно він горіть!







  Сергей
  ДУНЕВ

* * *

                                                Катерине
 
В тот час, когда
                          по всем уже приметам
Взметнётся сноп закатного огня,
Хочу, чтобы, пронизанные светом,
Глаза твои смотрели на меня.

И, отправляясь в дальнюю дорогу,
Я оглянусь – не раз, не два, не три...
А ты всё время пристально и строго
Мне, уходящему, вослед смотри.

Смотри вослед, смотри, пока не скроет
Меня изгиб неведомых дорог.
Хочу, чтобы ненастною порою
Твой взгляд от всех напастей уберёг.







  Михайло
  ЖАЙВОРОН
 
* * *

Останній день року...
                                     Хвилини останні.
Сніжинки у небо нечутно вростають.
Сліди на щоці залишають солоні
І краплю зорі відігріту в долоні.

Для вічності день не буває останнім.
Назавтра прокинеться обрій повстанням, –
І ніч розберуть по камінчику люди,
Яких і Господь вже не може збагнути.

Усе дарував їм – і зиму не сиву,
А деколи й віхолу білу красиву.
А людям все мало...
                                  Весни їм нівроку!
...Сліди замітає останній день року.







  Наталія
  КУЗЬМІЧОВА
 
НЕВЖЕ ЗИМА?
 
Невже зима? Привіт тобі, красуне!
Невже сніги? Не віриться ніяк...
А кажуть, вже до нас відлига суне
І рік Новий без снігу. Якось так.

А може ці прогнози просто жарти
І ляже сніг на втомлені поля?
І сумувати, друзі, нам не варто,
Без снігу, з снігом - крутиться Земля.

Така зима, такі її принади:
Мороз, туман, дрібненький дощик, сніг.
Хтось радий їм, а хтось не дуже радий...
Ніщо не спинить часу цього біг.

Такі вже нині зими, що тут вдієш.
Нам по заслузі все Господь дає.
Живеш собі, надієшся і віриш,
Й приречено приймаєш все, як є.







  Игорь
  МАРКЕС

* * *

Это просто зима, и замёрзшие птицы на ветках
Всё плотней прижимаются, перья свои распушив.
Это просто зима, и луна отражённой монеткой
Заблестела на льду для потерянной чьей-то души.
Это просто зима, где ветра как прелюдия к вьюге,
Где колючая стынь не больней, не страшней, чем судьба,
Где находят подчас, а порою теряют друг друга,
Где поминки как вскрик, где как стон разбитная гульба.
Это просто зима, где ночами от края до края
Одинокая флейта тоскует и плачет в снегах,
Может Бога зовёт, о своём наболевшем играя,
Прячась эхом в притихших, уснувших на время дворах…

Это просто зима…







  Ольга
  МУСІЄНКО
 
* * *

Із димаря легкий димок злітає.
Рипить сніжок... Ось-ось зоря зійде.
Святвечір у господу зазирає,
Хтось з дітлахів колядувати йде.

Заносить тато дідуха з морозу.
У грубці дрова весело тріщать.
Вплітає свято у щоденну прозу
Воістину Господню благодать.

Клопоче мати тихо біля столу
І підкладає сіно під обрус,
Притрушує ще й ним долівку голу.
В цю ніч святу народиться Ісус.

А на столі, на білій скатертині,
Кутя й узвар, і риба, й голубці,
І борщ з грибами (чую запах й нині!)...
І від свічі тоненькі пломінці.

В хвилини ці впускаєш в душу Бога
І молитви лягають на вуста.
Немає в нас нічого більш святого,
Ніж зустрічати з вірою Христа.

Тож хай стоїть дідух під образами
Й стікає воском свічечка бліда,
І над всіма здіймається світами
Різдвяна світла й щира коляда!







  Евгения
  ПУШНОВА
 
СНЕГ В БЕЛЬГИИ
 
У вас на Новый год метель мела?
И снег для вас – привычные дела?
Для нас же снег – нечаянный сюрприз,
И самый главный новогодний приз.

Температура в минусе с утра.
И снегу дружно крикнем мы «ура!»
Враз побелели парки и дворы.
И что за радость в том для детворы!

Ведь, хоть иллюминаций до чёрта,
Без снега, даже ёлка – сирота.
А коль в снегу затеешь ты игру,
И Дед Мороз и Санта ко двору,

Кружись и падай ласковый снежок.
Мы по тебе соскучились, дружок.
Легко ты все дорожки заметай…
Но обнадёжив – быстро не растай!







  Любов
  ШЕМЧУК

ЛАПАТИЙ СНІГ
 
Знову йде лапатий білий сніг,
він кружляє й стелиться під ноги…
Примостився скрізь, де тільки зміг –
на дахи, дерева й на пороги.

Сиплеться із неба, як з мішка,
невагомо висне у повітрі…
Радує засніженість така,
сніг люблю, коли немає вітру.

В тиші цій нечутно пада сніг,
вся природа наче заніміла…
Лиш дроти, здається, обважніли.

І дахи, й дерева побіліли…
Сніг кружляє… Свіжий білий сніг
перехожим падає до ніг.

_______________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/