Ветеранам

Евгений Таран

Белизной седых волос горят
Головы героев – ветеранов.
Звон кровавых боевых наград
Заглушает боль. Замолкли раны,

И опять, как много лет назад,
Выбивают шаг отцы и деды.
Не для всех был праздничный парад,
Но для всех был праздник – День Победы!

Каждый шаг – как храбрости салют
В память тех, кто полегли с боями,
Тех, кого так долго дома ждут,
И кто знал: Победа будет с нами!

Коли жіноче серце не болить,
Коли життю близькому не радіє,
То сірою постане кожна мить,
Та наче місяць – світить, та не гріє.

Коли жіноче серце не болить?
Мабуть, коли зневірою зім’яте;
Коли Душа сховалася за грати,
Забувши про свою останню мить!

Коли жіноче серце не болить?
Коли живе коханням швидкоплинним,
Коли єдиним подихом летить
За милим та коханим, за єдиним!

24.02.11

Там, де Дніпро величністю своєю
То кручі, то рівнини омива,
Є місто із родючою землею,
З народом, де душа дзвенить, співа.

Пісні лунають з радістю чи сумом,
З молитвою до всіх земних щедрот.
Весь світ зірок перекладає в думи
Талановитий, щедрий наш народ.

Приспів:
В маленькому селі, в великім місті –
Але завжди натхненно і завзято
Даруємо ми неповторні пісні,
Даруємо ми неповторне свято!

Козацькою звитягою натхненні,
Ми бережемо давній заповіт:
Любити так цю землю незбагненну,
Щоб оспівав її весь світ!

За обрії, за край, де бачить око,
Хай наша пісня окликом луна:
Як дівчина - вродлива, синьоока,
На цілий світ Черкащина одна!