БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ДВІР

Повен ягід булькає казан,
СтруменИть вода у відра дзвінко,
Де в тіні шовковиці фонтан,
ГомонЯть сусідки-українки.

ПобалАкують про се, про те,
Про буття щоденного відтінки,
Про життя, доволі непросте,
Гомонять сусідки-українки.

Наповняють голосами двір
Росіянки - модниці-дівчата
І біжать зі щебетом із гір
Чорноокі милі татарчата.

Кожен день обвітрена гора
Голосні відлунює розмови
І вертає в глибину двора
Невідома колоритна мова.

Розважають перехожим зір
Із вікна червоно-чорні глеки.
Проживають із прадавніх пір
Там нащадки візантійських греків.

Тут свої проторили шляхи
Вдавнину болгари, караїми
І господар кожної сохи
Зве ці землі впевнено своїми.

В ореолі дивної краси
Хай летять, немов пташині зграї,
Всіх народів мирні голоси
Над старим, як світ, Бахчисараєм.