Лариса Журенкова

Ти хочеш екстриму – будь ласка:
Серенада, сомбреро, спів під балконом?
Не тішся даремно: це буде не казка,
Це буде пожежа дракона.


Не спів під гітару, не місячне сяйво,
Не перша любов, а глибока зневіра.
Послухай, наївний, голодний Ромео,
Не буди в мені звіра.

Що ж зможу дати тобі я опісля:
Темряву ночі чи Божого світла?
Навіщо ж така я тобі, навіщо:
Холодна, як лід, і, як відьма, цинічна?

Ти хочеш екстриму? Будь ласка.
Не тішся даремно! Це буде не казка…

Та зустріч випадковою була:
Точений ніс, шляхетний профіль
І загадкова посмішка бувалого орла,
І гра уміла жінки-профі.

І кожен грав свою лиш роль.
І лоскотало десь у грудях
чи ще нижче…
Всі карти не розкрив король.
І дама не пускала ближче.

Та вабило оце найбільш.
Не треба кульмінації і крапки,
Бо нерозгаданість і є ота
Найкраща почуттів відгадка.