ЮРІЙ КИРИЧЕНКО
СІМ ПАМФЛЕТІВ


ПАМФЛЕТ
НА
ІДЕОЛОГІЧНУ ЗАШОРЕНІСТЬ

…Серед безмежжя слів є й це – ідеологія,
Яке воно безжальне й нетямуще…
У нім – невиліковна патологія,
У нім – нема заглиблення в грядуще…
І все ж, воно і досі в нас на покуті,
Це – замість того, аби скніти в закуті…
Мені з ним справувать давно не хочеться,
А зжухле – на поріг та ще й підбочиться…
…Серед безмежжя слів є й це – ідеологія,
Я з ним себе в соратниках не бачу…
Якась у нім клінічна патологія,
Завинена в зажерливість відьмачу…

02.06.2012р.


ПІЦЦА НА ПАНЕЛІ

Памфлет на чари зваб і збочень

…Професори… Ох, ці професори…
Вони вольноречиві – до пори…
А потім скопом йдуть в колаборанти,
Для них – і піцца на панелі, й ґранти,
І щось таке, за котрим люті черги,
А якщо пані ви, то – витончені серги,
Даруйте, кульчики… Так! Саме кульчики…
За них шляхетно п’ються в нас грамульчики –
Ні, не горілки: бренді чи текіли,
Аби дорідні тілеса м’якіли…
А потім з ними вже роби, що хочеш,
Як люту голову в безтямство вмочиш…
Ото ж, вони – достойниці професорські,
В них погляди велеречиво-бíсівські:
Сто мерв утнуть, ти тільки не зівай,
Бо переїде голову трамвай,
Як у відомому романі класика…
Але ми – про Ірину в снах любасика…
Вона – провісниця, вона – професорка,
По суті – збочинка, в ста тінях бусинка…
Жила з полковником, та – розлучилася,
В добу школярських літ злягать навчилася…
Ох, ті зляганнячка, ох, ті, коханнячка,
По мапі пристрасті – тлі просуваннячка…
Мефісто мовить їй: „Роби, як велено“…
І вже – накручено… І вже – намелено…
У львівськім лужку – празькі ліжники,
Усе б гаразд, але ж… роки, роки…
Дрібненькі зморшки тіло оповили,
Принцеси зваб – вовчицями завили:
Вони ж професорки, вони ж мефісточки,
А їх – на смітник: так, мов з вишень кісточки…
Реальність вироджень і ницість у моралі –
Все в одну мить, як жаба в ніжках кралі,
Яка давно вже кралею не є…
…Ох, пані, перепрошення моє…

19.06.2012р.



ПАМФЛЕТ
НА ОПОВІДАННЯ ПОЕТА

…Дмитро Павличко пише оповідання,
В горлі – спазм і майже ридання…
Непогані, скажу, творіння –
На межі оздоб й озаріння…
До Франкових не дотягнув ще,
Але слово в нього тямуще:
Зна, де крапку ставить, де – кому,
В суть ввіходячи незникому…
Але як же бути із віршами,
Хто Пегаса вшанує віжками?
Дмитро Павличко – віршар при моці,
Башибузуцтва – в жодному оці…
Та видає щось в брові притаїну:
Авеля любить, а служить – Каїну…

10.06.2012р.



ХОДЦІ В ПСЕВДОНАРОД

Диптих

І.Драчу, Д. Павличку,
В. Яворівському та ін.

1

…Пси й письмаки – ходці в псевдонарод,
А він гнилий, мов бодня на обочі…
І нікому про це відверто в очі
Зітхнуть в епоху вироджень і врод…

2

…Один Франко відверто міг сказати,
Та так, мов канчуком зло вперезати…
А більше хто? Павличко? Драч? Мовчан?
Геть всі – із табору гнилих міщан…

24.06.2012р.


ПАМФЛЕТ НА ВЛАСНЕ ЛИХО

…Нема народу в нас! А де ж узяти,
Як доокола – пси та холуї?..
Народ – мов нелинь: мужній, заповзятий,
Цей, гнучкошиїй, – вишкребок Змії…
А може, я погарячивсь? А може,
В підземних лавах силище гуде?
А може, ще Господь нам допоможе
Здобутись на безсмертя молоде?..

24.06.2012р.



ПАМФЛЕТ
НА СЛИМАКІВ З НСПУ

…Слимаки з НСПУ,
Вірш стострунить вам: ау!
Але слимаки – не чують:
В чорнім просторі кочують…
Там у них ґраційні грища,
Що тут скажеш? Каста ж вища…
Хоча в творчості – злі злидні,
Що просилися на три дні…
Їм – повірили: впустили,
Пирогами пригостили…
Та творці – зарозумілі,
В совісних словах невмілі…
А дейкують, що – таланти,
Дехто з них живе на ґранти:
Клично човгає по колу,
Душу слів загнавши в колбу…
Колба – з шкла, не протибійна,
Квилить в ній душа дебільна…

24.06.2012р.

ПАМФЛЕТ
НА
ГРОМАДСЬКУ СВІДОМІСТЬ

…За шмат баранини та слоїк масла
Вовчиця гасла звироднілі пасла…
На неї всім селом ловці ходили,
Та лиш мозольні нозі натрудили…
Вовчиця лише злісно посміхалась:
„Безличенки, я так вас і боялась!
Ви, чорноп’яті і хрящеподібні,
За сухарі служить ординцям здібні…
У мене ж запити не ті, що ваші,
Вовкам не треба ні пшона, ні паші…
Я взять на ікла всіх вас, звісно, можу,
Та не для цього статки власні множу…
Пасу я мільярдерів моцних гасла,
Аби Вкраїни зірка не погасла…
І хоч вовчиця, але вам – не рівня:
Лисиця й та несе мені в ніч півня…“
За шмат баранини, за слоїк масла
Вовчиця олігархам гасла пасла…
Це непокоїло подвижницьку громаду,
Але – не більш, як ціни на губну помаду…

24.06.2012р.