Что-то поднадоели вопли «украинской интеллигенции» про «захист мови». Вот и вчера, 06.10.12 на учредительном собрании в Киеве был создан «Конгрес дій у захисті української мови». Участники его,"митці і діячи", писатели, артисты, творческие деятели обратились ко всей интеллигенции Украины с предложением начинать вести самые активные действия.
«На переконання учасників конгресу, захистити українську мову можна, виконуючи ряд простих правил: говорити українською мовою у публічних місцях і ніколи не переходити на іншу мову, крім розмов з іноземцями; обрати українську мову в налаштуваннях електронної пошти, у соціальних мережах, у мобільному телефоні, в банкоматах, платіжних терміналах, на сайтах; завжди писати українською мовою паперові документи й електронні повідомлення; шукати українською мовою інформацію в Інтернеті; спілкуватися державною мовою з владою та різноманітними сервісними службами; купувати книги та пресу українською мовою, дивитися фільми, дубльовані українською, купувати диски з українською музикою відвідувати українські фестивалі; говорити з дітьми українською мовою, вимагати від педагогів у дитсадках та школах спілкування з дітьми й надавання учбового матеріалу українською; робити щось від себе, щоб змінити ситуацію на користь української мови на роботі, вдома чи в колі друзів; поширювати ці правила серед якнайбільшої кількості людей.» - сообщает zaxid.net
Там все вопрос. Где это, например, можно «купувати книги та пресу українською мовою», если книгоиздательское дело на Украине давно и стабильно находится в полудохлом состоянии, как и кинопроизводство. И как «шукати українською мовою інформацію в Інтернеті»? Какую? Попробовал. Набираю в Яндексе слово «сказка» - 96 млн. ответов. Убираю всего одну букву и ищу то же самое по-украински, слово «казка», - 3 млн. ответов. Результат: информационный запрос – предложение – налицо. А информационная конкурентноспособностьть в наш прагматичный век дело далеко не последнее. Хотя суть не только в конкурентноспособности, а еще и в искренней любви к языку.
И здесь вот что смущает. Может я плохо знаю украинскую литературу, но что-то не припомнилось навскидку ни одного произведения, посвященного мове, подобных тургеневским словам о русском языке, знаменитым ахматовским строчкам. Нет, всякую ругань на русскую речь, ее оскорбления, на которые так сноровисты «митці» и «діячи», рев толпы, собравшейся возле Украинскрго дома, покопавшись, каждый может обнаружить в мозговых извилинах. А вот пронзительных поэтических слов об украинском, без всякого политического подтекста?
Наверное пишут, что-то возможно есть у Лины Костенко, или Л. Голоты, которая, как мне помнится, даже Шевченковскую премию отхватила, только мне ничего на ум не пришло. Так, что-то из М.Рыльского, написанное давным давно:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур"ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм життям...
1956р.
И тогда подумалось, почему бы мне, записному «українофобу», как меня привыкли величать свидомые по роду моих общественных занятий, не взяться за эту тему? И вот что получилось.

РІДНЕ СЛОВО.

Слово за словом
Лине, і знову
Радіє душа
Від вкраїнської мови.

То мова землі,
Що мене всколихала,
То мова, якой
Мене мати благала:

Синок, підростеш,
Не забудь слово рідне.
Без нього земля,
Як пустеля безплідна.

Та мова – дорога
До серця відкрита,
В ній віра
Тарасового «Заповіта».

То мова надії
І мова молитви,
В суворі часи,
Що здіймала до битви.

З ній предки козацьки
Страждали, любили,
То як же зненацька
Її загубили?

В лихую годину,
- Промовила мати,-
Лиш мова єдина
Нас може з’єднати.

Крізь море відчаю,
Зневіри у світі,
Вона проведе
Попри всі лихоліття.

І земле воскресне –
Єдина перлина…
Ти чуєш?
Блага тебе Мати-Вкраїна!