ШПИГУНКА.

«Кохання перше – наче нова ера,
Воно дарує серцю два крила
Ти посміхалась ніжно, як Бандера,
І як Шухевич лагідна була…».
Степан Галь.

Ми зустрілись у лісі, зеленіли смереки,
Я тримав свого криса біля правой ноги.
Ти дивилась на мене, а у небі лелеки,
І спитала мене: «Звідки легінь такий?»

Твоя посмішка так мені в душу залізла,
Я такої ніколи у житті не стрічав.
І без розуму став, бо усе було пізно –
Файну дівку оту, як єдину кохав…

Ну а потім у схроні ми з тобою сиділи.
Навкруги була тиша. Я залишив свій піст.
І якраз у той час москалі захотіли
Зазирнути у хащу, очепити наш ліс.

Бились хлопці з вогнем, тобто, слава героям!
Їх багато лягло в тім кривавім бою.
Я ж без тями лежав, бо таке зло накоїв –
Підіслали мені то шпигунку свою.

Отака і бува та любов в ССРі.
Тебе, курва москальська, все одно я знайду!
В тім клянуся братам і Степану Бандері,
Хоч везе мене потяг в табори в Воркуту!

Прийде час, повернусь, в таборах не загину.
І тоді знай одно - тебе куля чека.
Маю в серці наказ від всієй України:
- Смерть за зраду таку - не здригнеться рука!

 
КОХАННЯ І ПОРОСЯ.

"Світило сонце, гомоніли кури,
У платті білому спускалась ти у льох.
І було радісно на серці в нас обох,
Неначе грамоту нам дав штандартенфюрер".
Степан Галь


Москаль у Карпатах,
Стріляють гармати,
На опір піднявся народ в боротьбі.
За Всходнії креси
Воюють СС-и,
Один тільки хлопець в шаленій журбі.
Вкохався у дівку
З упівськой боївки,
Одразу змінилось у хлопця життя.
Засмучені очі,
Кохання дівоче
Ось-ось обірветься, піде в небуття.
Бо дівка сказала –
Сумує за салом,
Без сала любов, як ставок без води.
- Я першого разу
Дала без відказу,
А далі без сала до мене не йди!
І хлопець похмурий,
Хоч сам группенфюрер
Йому за хоробрість повісив медаль.
Кохання дісталось
Не так, як бажалось.
Без сала його не продовжиш нажаль.
В вогні Україна,
А він про свинину
Все мріє серед злокривавій борні.
Дівочая врода
Дорожче свободи –
Йому порося тільки сниться у сні.
Таке майне кляйне
Схопив би негайно,
В торбину його і скоріше у путь
До любоньки дівки
З упівськой криївки,
Її поцілунками душу здригнуть.
Ой, зле те кохання,
Коли йде повстання,
Ти думки залиш про любе порося!
Борня до загину,
Встань за Україну –
Від тебе чекає громада уся!


 
. МАРИЧКА.

Ми сиділи в схроні,
У своїх долонях
Ти тримала лист провідника.
Милая Маричка,
Кулеметна стрічка
Обвивала стегна і бока.

Там тоді здавалось -
Це кохання паросль,
Нас воно до щастя приведе.
Тільки не зробилось,
З іншим ти зустрілась,
Працювать пішла в НКВД

Знала ти до волі
Явки і паролі,
Знала кожне псевдо вояків.
Часто насилала
Ти на нас навалу
І НКВД, і яструбків.

Я ж у тебе перший,
Хай пройшла мережа
Офіцерів й також партактив.
А до шлюбу дуля!
Я ж на тебе кулю
Вже до свого криса снарядив.

Ходиш у погонах,
Сієш забобони,
Тільки я дістану все одно!
Милая Маричка,
Кулеметна стрічка,
На ніч запирай своє вікно!