Хорти в зубах метеликів несуть...

                                                                                           Юрій Кириченко

                  В УКРАЇНІ ЧОРНА СОТНЯ ЧЕТВЕРТУЄ БЕЗ ВИНИ...

                             Роздум над одним віршем Юрія Кириченка

    На щастя, ґеній на те і ґеній, що все у нього не так, як у середньостатистичної людини. Бо ґеній – це прорив, заперечення, бунт, руйнація канонів. І не лише в царині творчості. ... Ґенії ... воліють мовчки і в самотині, не меншій від чернецтва, совісно робити те, що їм диктує Бог. Залишиться ж бо тільки зроблене ними. Вірш написаний майже пів року тому.

                                    ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

                                                       * * *

                                        …Наступа така година, 

                                        Коли мовлене – ніщо…

                                        Смерть – сваволі середина,

                                        Я в це вникнув, а ви в що?

                                        Наступа така підказка,

                                        Від якої не втекти…

                                        …Перемога чи поразка?

                                        В двох річках одній текти…

                                        Наступа така безодня,

                                        Де не плавають човни…

                                        В Україні чорна сотня

                                        Четвертує без вини…

                                        А парламент, президенти?

                                        Пряні й пещені слова…

                                        …На потребу претендента

                                        Марна місія трива?..

                                              23.09.2015р.

НАСТУПА ТАКА ГОДИНА,

КОЛИ МОВЛЕНЕ – НІЩО...

    Спочатку було Слово... Святе Письмо є словом, яке Бог спрямовує до кожного з нас особисто, словом Доброї Новини, словом Пророцтва. „Слово, моя ти єдиная зброє...", – писала Леся Українка. 

                                                                           ...Жива

                                          Душа поетова святая,

                                          Жива в святих своїх речах,

                                          І ми, читая, оживаєм,

                                          І чуєм Бога в небесах.

                                                                  Т. Шевченко

    У листопаді 2015р. в Українській Соборній Незалежній Державі поет Юрій Кириченко напише про своє Слово так:

                           ...Йшли волхви до нього з крайки світу:

                           Божу милість, схоже, принесли...

                (Ю.Кириченко. „...Слово, перевтілившись в баладу...", 23.11.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 

                          …А слово… Що воно? Ще ніц не відзвучало,

                          До нього ставлення, як до сміття…

                          Обурення моє від цього аж скипає,

                          Обурення моє рабам вінця не жде…

    Той факт, що в ніч з 4 на 5 грудня 2015 року, на Третю Пречисту, у Дніпропетровську був убитий ПОЕТ Юрій Кириченко, не виклика жодного сумніву ні в школяра, ні в студента, ні в учителя, в жодного, хто вміє читати тексти і підтексти, бо цьому вчать ще в школі.

   В останніх, і не тільки, віршах Юрія Кириченка мова зовсім не йде про НЕСПОДІВАНУ РАПТОВУ СМЕРТЬ. Поет метафорично, з легким жалем і гіркотою, немов трохи відсторонено, передбачає  СВОЮ ПЕРЕДЧАСНУ НАСИЛЬНИЦЬКУ СМЕРТЬ:

                                        ...Траву скосили, і вона лягла,

                                        Мов ластівка, під гострою косою...

                                        А ще б і день, і ніч стоять могла,

                                        І світ ще б чарувавсь її красою...

                                         . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                         . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                         До втрат краси – ще дні і дні, і – дні:

                                         До вирію – ще не достигли дати...

                                (Ю.К. „...Траву скосили, і вона лягла...", 29.11.2015р.)

    Це й же мотив ПЕРЕДЧАСНОЇ НАСИЛЬНИЦЬКОЇ СМЕРТІ домінує й у вірші Юрія Кириченка „...Терен, що ріс по ярах...", написаному наступного дня, 30.11.2015р.:

                                            ...Терен, що ріс по ярах,

                                            Заповідавсь на тернівку...

                                            Доля ж несла йому крах:

                                            Мав з ста сокир пошанівку...

                                            . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                            ...Ружі пливли по воді,

                                            Втяті серпом чи косою...

   У цих двох віршах використані дієслова скосили, втяли. ХТОСЬ ІНШИЙ діяв передчасно, ще до Божого повеління збиратися „до вирію", бо ще не достигли дати.

    Є й інші вірші, написані поетом за декілька днів до загибелі:

                                      Наші кроки пильнувала тиха згуба,

                                      Що тут вдієш: хоч кричи, хоч не кричи?..

                  (Ю. Кириченко „...В шелюгах співала сойка, надривалась...", 30.11.2015р.)

    Або:

                                       Виспівать душу і – впасти на вила,

                                       Котрі тремтять в горопашній руці...

                  (Ю.Кириченко. „...Виспівать душу від можа до можа...", 15.11.2015р.)

    Чи:

                                       Що вдіяти з лихом тоді ми могли,

                                       Коли чорний ворон клював незабудку?..

                (Ю.Кириченко „...Тривожного літа тебе я зустрів...",17.11.2015р.)

    І далі:

                                             Хіба дощі доконані вандали?

                                      Між ними і людьми Бог нить снує...

                                      ...Але сьогодні нитка обірвалась,

                                      Але сьогодні нитку клюнув шпак...

               (Ю. Кириченко. „...А дощ і справді не хотів додому...", 23.11.2015р.)

    Дієслова пильнувала, впасти, клював, клюнув,  знов таки, свідчать про присутність ІНШОГО, хто ніс зло, смерть:

                                          ...Лежить мій вірш, мов голова, на пласі

                                          І крівцю з вени смертної спива...

                               (Ю.Кириченко. „...Мої сади обходьте стороною...", 21.11.2015р.)

    Слідчі поліції у Дніпропетровську кримінальне провадження  по факту смерті гр. Кириченка Ю. І. закрили тільки на основі судово-медичної експертизи (інфаркт міокарда) через 5 днів після вбивства. А фахівці трьох прокуратур: Генеральної, обласної і місцевої  за 2 неділі (реактивна швидкість!)  підтвердили законність прийнятого рішення. Мовлене Поетом Слово, яке зрозуміли Люди, малі й великі, ПРО СВОЮ ПЕРЕДЧАСНУ НАСИЛЬНИЦЬКУ СМЕРТЬ – НІЩО для державних службовців України (чи болісно „засвітилися" імена своїх аґентів КДБ-СБУ в справі?) в Країні злочинів, підлотництва, брехні, Країні ницих, нехристів, ілюзій (Ю.К.):

                                            Холуї від спецслужб –

                                            Холуями й лишились...

                                            . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                            Та ж за ними вини –

                                            Навіть стіни здригались...

                            (Ю.Кириченко. „...Холуї від спецслужб...", 12.08.2014р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                            Але пани й жандарми вже були,

                                            Вони вас триста раз перепили...

                                            А Пушкін і Шевченко – ось вони,

                                            Постали знов над смерком бузини...

                                            . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 

                                            Злоярков ви, Шмарчук чи Мокроніс,

                                            Я вам повістку в небуття приніс...

                                            . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 

                                            Шевченко в серці Україну ніс,

                                            А спрут з орди в нікчемність вас возніс...

                                            Пан Біг святих вас збавив милостéй,

                                            Чекайте з його палестин гостей...

                                            Зрадливці пастілу хоч і їдять,

                                            Та на сто сорок верств земних смердять...

                               (Ю.Кириченко. „...Од хліба й слів мені перепада...", 20.10.2015р.)

СМЕРТЬ - СВАВОЛІ СЕРЕДИНА, 

Я В ЦЕ ВНИКНУВ, А ВИ В ЩО?

В охранки влада нині... Зачумлені й тупі сьогодні парадують (Ю.К.):

                                             БАЛАДА ПРО ВБИВЦЮ СВІТОЧІВ

                                                                                                                                Є. М.

                        …Він – убивав письменників, точніш, – з його наказу

                        Вставляли в зашморг і … не схибили ні разу…

                        Він – убивав письменників і навіть композиторів,

                        І все зійшло йому в ніч з рук з його кошмарних витворів…

                        Він убивав письменників – поетів і прозаїків,

                       А сам – в тіні залишився у плетиві мозаїки…

                       Він убивав і – убивав, і досі убиває,

                       А свідків – не було й нема… І гріх його – триває…

                       Він – всюдисущий, він – мій кат, і що тут говорити?

                       Він – взяв сваволю напрокат, щоб лжесудьбу творити…

                       Його я всюди впізнаю: у лишаях з проказою,

                       Він – блазень… Та печаль мою не обвінча з заразою…

                       …Він – убивав і убивав… І досі творить лихо,

                       Але Господь навстріч йому вже меч підводить тихо…

                      …То буде вирок з вироків, то буде воля неба:

                      Очищення від виродків – як внутрішня потреба…

                         09.08.2015р.

НАСТУПА ТАКА ПІДКАЗКА,

ВІД ЯКОЇ НЕ ВТЕКТИ...

    „На думку Патрика Дж. Б?юкенена, помічника по безпеці Дж. Буша, наступний цивілізаційний прорив буде здійснений в військово-технологічному напрямку відносно створення високопрофесійних збройних сил, які складатимуться з спеціалістів, оснащених бойовою технікою, створеною на нових фізичних принципах.

     Як приклад, можна назвати психотронну (психофізичну) зброю, яка основана на використанні особливостей променів, які мають окрему фізичну природу (електромагнітні, акустичні і другі види променевої енергії в окресленому діапазоні частот або їх комбінації) і здібних дистанційно вражати як психику, так і ввесь людський організм. Прилади, які формують таке випромінювання, діють в недоступному для наших органів чуття діапазоні частот, що забезпечує раптовість і потайний контроль за людиною впродовж тривалого періоду часу.

    Необхідно відмітить, що в війнах сьомого покоління військові зусилля будуть направлятися і на такі цілі, як підрив морально-психологічного стану населення противника і руйнування культурного середовища його проживання."

                                                                             В. Большаков, канд. юр. наук, 2006.

    Щодо вбивства поета Юрія Кириченка, який стояв і стоїть під знаменами української честі і гідності в чекістсько-олігархічній державі, то іншої зброї і шукати годі, навіть слідів не залишає, окрім інфаркту. Чим не „кір"? Так, випромінювання не відчувалися, але куди діти цю синтетичну, підтасовану „раптовість" з якісно і добре прорахованою дозою (в пророчих текстах – сто сокир (Ю.К.)), з виконавцем-оператором і контролерами-підстраховщиками (у них не людська подоба?) в цьому сатанинському кілерському замовленні? 

                                       ...На сьому ранку дощ прийшов у сад,

                                       На сьому ранку дощ прийшов у поле...

                                       Цим здивував Контору і Моссад,

                                       І тім’я Києва, на розум кволе...

                                                                                                      14.11.2015р.