В УКРАЇНІ ЧОРНА СОТНЯ ЧЕТВЕРТУЄ БЕЗ ВИНИ... (продовження)

...ПЕРЕМОГА ЧИ ПОРАЗКА?

В ДВОХ РІЧКАХ ОДНІЙ ТЕКТИ...

…Конвалії цвітуть?

І що мені на те?

Конвалії цвітуть?

І що нам двом, кохана?

Сніги все рівно нас,

До ранку, заметуть,

А хрест не ставлять

В змроках Чингізхана…

(Ю. Кириченко. „... Конвалії цвітуть...", 11.11.2015р.)

До цих пір Україна не стала українською, а залишається чужинською, ординською – без Вітчизни, без мови, без совісті:

Украли булаву, як шмат в руці…

Не просто вкрали – вирвали з долоні,

Не просто вкрали – нагло, як завжди...

(Ю.Кириченко. „…У цих степах, сполинілих до щему...",30.11.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сатанинські ведуть їх чари,

Звати скопом їх яничари…

Небагато у зла пієтету:

Діти-ґевалди – гріх Комітету…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Божий гнів од них одвертається:

Гріх Чека – на хрест повертається…

(Ю.Кириченко. Без Вітчизни, 24.12.2009р.)

Як не переможемо сьогодні, Зімкне знов над нами ніч мана...(Ю.К.):

До живих звертаюсь: будьте мужні –

Вийдіть з мороку, неначе з мушлі…

Вчуйте за плечима кревні крила –

Доля їх безсмертям краю вкрила…

(Ю.Кириченко. До живих звертаюсь..., 06.11.2009р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Я не вірю, що злі ординці

Соколиці зламають крила…

Дух звитяжить не поодинці,

Напинає тугі вітрила…

Я – не вірю! Красі пропасти

Не дадуть усміхнені люди…

…А якщо доведеться впасти,

Інші вийдуть знов на етюди…

(Ю.Кириченко. „...Я не вірю у смерть героїв...", 01.08.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

...Час Вітчизну приспів берегти,

Бо за нею – Держава!..

(Ю. Кириченко. Балада української державності, 21.08.2014р.)

НАСТУПА ТАКА БЕЗОДНЯ,

ДЕ НЕ ПЛАВАЮТЬ ЧОВНИ...

Про що попереджає сьгодні нас поет? Про великі загрози для всіх: В Україні жити – що вмерти... (Ю.К.). Знаючи не тільки мову, а й дух мови, поет Юрій Кириченко міг і мав право творити, що він і робив, духом своїм дотикаючись до космічної творчості. Космічна рівновага вимагала прагнення безмежного самовдосконалення. Але... У відповідь на погрози СБУ поет писав – Я знаю: ворог слів – це ви; Генерал Євген Марчук Виключав мене зі Спілки; До нас, що мають причетність до книжки, Презирство...; Зболена совість не хоче мовчать, Зболена совість – голосить, голосить...

Загрузли всі вірші в сумний чорнолід:

Обох нас – дістало… Обох нас – дістало…

Нема нам ні хліба, ні солі нема,

Нема нам води, біля груші, з криниці…

А що ж нам лишила більмава пітьма?

Лиш чорні безтямства, лиш згаслі зірниці…

(Ю.Кириченко. „...Девʼятого літа ми впали в біду...", 14.11.2015р.)

Людство за спиною свого достатку готує собі ґрань Космічної Справедливості.

…Ярами, полинами, манівцями

Вовки вели овечок на заріз…

Що робиться з пропащими серцями?

В очах – застиглі болі, повні сліз…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…Вовки – своє зробили: кров – пролúлась,

Або, як в нас говорять, пролилась…

…Душа пощади ніц не сподобилась:

Душа пропаща полум’ям взялась…

(Ю. Кириченко. „…Ярами, полинами, манівцями...", 24.11.2015р.)

В УКРАЇНІ ЧОРНА СОТНЯ

ЧЕТВЕРТУЄ БЕЗ ВИНИ...

„...Вʼячеслав Чорновіл. Та гендлярі й сексоти знищили його. Гендлярі й далі знищують усіх, хто може діяти, як Чорновіл".

Св. Караванський, газета „Літературна Україна", 3 березня 2016р.

Лідерів знаходять і – знищують; Доба кривавить обидві щоки; А дні хижацькі – досі тривають, Дохлою рибою в руслах пливуть...(Ю.К.):

Все, що зі мною сьогодні,

Завтра – комусь перейдé…

…Ви, пані, родом не з Кодні?

Чом ваше личко бліде?..

(Ю.Кириченко. „...Знову – дощі і тумани...", 11.11.2015р.)

Наскрізний образ небезпеки для життя (ЦЕ ЗОВНІШНЯ ЗАГРОЗА!) за два дні і в день вбивства поет Юрій Кириченко талановито вияскравив у своїх віршах засобами природи (слідчі і прокурори по справі вбивства ПОЕТА цього не помітили, маючи вірші і книги Ю.К., чи їм заборонили бачити їх „куратори"?): у цих вітрах щось хиже, зловісне, сумне, нице, потворне, вироджене, зле, осатаніле (02.12.2015р.). В яругах та ярах таяться вовчі нори, ... вони – таємні й злі: вовки несамовиті, мов упирі; занедбані потвори, з кривавими іклами, сповитими в тумани, в яких зоря проклять горенить на чолі (04.12.2015р.). У вересні 2015р. ця небезпека вже тривала:

…Вовки в яругах молоді й голодні,

Вовки в яругах стріляні й живі…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…В степ до криниць сліпці ідуть по воду,

А мертвий вовк услід їм щось кричить…

Про що ти, сірий, в туманí голосиш?

Про що ти, сірий, іклами – в степи?

Води чи м’яса у безчестя просиш?

Все буде згодом: трохи потерпи…

(Ю.Кириченко. Балада про знеможених вовків, 21.09.2015р.)

В цих віршах Юрія Кириченка метафорично переданий вовк, стріляний, живий, мертвий, – як образ мертводуха, яничара, ординця, чекіста, провокатора, стукача, аґента, шпига, донощика, наклепника, викажчика, сексота – фіскала:

...Збороти новоявлене фіскалля, –

Що вийти з піснею з шхер німоти...

(Ю.Кириченко. „...Не поривайся знов у задзеркалля...", 17.10.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

...З свавільним суддею чи з горе-сексотом

Господь не говорить на грядці з осотом...

У час, коли в ряст заповзає пітьма,

В кінотеатрі „Правда" правди нема...

Сидять за спинами слів стукачі –

Удень і вночі, удень і вночі...

(Ю.Кириченко. Життя – за життя, 28.11.2009р.)

Чекісти вкрали у людей надію, ... світанки, ... бескиди, ...зробили з них безправних стукачів... (Ю.К.)

...А тут, на сході, хижі самоскиди

Вбивають тих, хто не пійдé в сичі...

В сичі – як в стукачі: одна дорога,

Крізь цвинтарну осмуту, крізь орду...

(Ю.Кириченко. „...Чекісти вкрали у людей надію...", 02.12.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Київ на бруках належить охранці...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Правлять на покуті чорні пресвітери...

(Ю.Кириченко. Чорні пресвітери, 22.09.2015р.)

А ПАРЛАМЕНТ, ПРЕЗИДЕНТИ?

ПРЯНІ Й ПЕЩЕНІ СЛОВА...

...А з екранів пси медоточиві Ллють багно, настояне на лжі...(Ю.К.)

Ви збороли гідру, демократи? А хіба не гідра ви самі?(Ю.К.)

Підступні й злі шмарчуки

На крові людей ворожать:

Від правдоньки – навтіки,

І знову в пітьмі вельможать:

Морочать Вітчизну, край,

За котрий впали герої…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…Підступні й злі шмарчуки

Несуть нам лиху годину…

…Хоч зовні не пацюки,

Та глянь лиш їм всередúну…

(Ю. Кириченко. „... Підступні й злі шмарчуки...",17.08.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

З спрутом – яке кохання?

Ліпше – в снігах відцвíсти…

(Ю.Кириченко. В час Голгофи, 03.08.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

...В державі кривих дзеркал –

Собачий, сучий оскал…

Ікла хортів скажених –

Вирок днів навіжених…

(Ю.Кириченко. „...В державі кривих дзеркал...", 15.10.2009р.)

...Як же сповити встигла ганеба Зоряне небо віще моє? (Ю.К.)

...НА ПОТРЕБУ ПРЕТЕНДЕНТА

МАРНА МІСІЯ ТРИВА?..

...Брехня брехню полохає:

На чисту совість запит є?..

Наказано спалить, знеславить,

А далі навіжено править...

Але ж... Але ж... Все це правління –

Антигосподнє повеління...

(Ю. Кириченко. „...Брехня брехнею поганяє...", 24.06.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

В долині віщих слів немає читачів,

В долині віщих слів за книгами не тужать…

…Дні вчених, сталеварів, орачів

На узбічі чеснот прокислі очі мружать…

(Ю.Кириченко. „...В долині віщих слів немає читачів...", 10.11.2015р.)

_____________________________

„Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог ... В ньому було життя, і життя було Світлом людей...", – в цьому реченні вся глибина потаємного знання.

… Змроки і морози

Світ запевняють: в слові – таїна…

До тайнощів душі і вірш належить,

Він – з праколишніх, він – не є мана:

Але, якщо за ним є час простежить,

Є змога зрозуміть: наш світ – вина:

Її не обмінять на стародруки,

Їй в коси стрічку див не заплести…

…Але ще можна взяти на поруки,

Але ще можна з бруду підвести…

Юрій Кириченко, 21.11.2015р.

Галина Шевченко, біограф
&