НА СМЕРТЬ ДРУГА

НА СМЕРТЬ ДРУГА

...Дні безчестя тривають, тривають, тривають:

В Україні вбивають, вбивають, вбивають...

…І ніде не сховатись од пошесті –

Доки кілери в почесті...

Юрій Кириченко, „Безчасся“

Вбили Юрія Круглика, директора київського готелю „Кооператор“. Похоронили за день до Різдва Христового. Замовчали. Повторилось, що було вже з багатьма і неодноразово, з тими, хто НЕ СКОРИВСЯ. Гріх примножили, приблизивши пророче кириченківське, що буде не згірш, як в Кодні.

Мотив? Зиск в кишені від продажу готелю, який не вдалося заполучити при живому директорові і лишити дружньої підтримки біографа НЕСКОРИМОГО класика сучасної української поезії Юрія Кириченка, вбитого в Дніпропетровську в ніч з 4 на 5 грудня 2015 року.

Зрозуміло, що вбивство готувалося і здійснене було „по накатанному, без суда и следствия“. Хіба не про це поет-пророк Юрій Кириченко попереджав у вірші „Чорні пресвітери“?

Київ на бруках належить охранці, –

Так, як мені – кава з смородом в шклянці...

Кавою вечір мій ледь замасковано,

Ось і черговий гріб вже оцинковано...

Ось і могила вже вдосвіта впорана:

Світла дорога в ста мрій переорана...

Київ занедбано, Київ зурочено,

Істину цю – з ста томів переочено...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Що їм до совісті? Що їм до літери?

Правлять на покуті чорні пресвітери...

22.09.2015р.

Звідки ж вітер віє? Так знову ж таки, з Дніпра, тобто з Дніпропетровська, де за словами Олега Янченка (Українська літературна газета, №11, 10.06.2016) „...До 2014 року це українське місто майже не помічало та не знало України. До 2014 року воно не хотіло помічати Україну та не хотіло знати її. Україна була кухнею та природою, борщем та зоряним небом. У місті існувало своєрідне націонал-патріотичне гетто, яке ні на що не впливало, а мешканців цього гетта мало хто сприймав всерйоз. Втім, місто, яке народилося на землях Війська Низового, шанувало насильство та майже кохалося у ньому. ... На початку 2000-х насильство трохи вщухло – аби воскреснути у 2013-2014 роках. Люди, які не знали української, люди, які чи то через уражену гордість, чи то фінансові інтереси, чи то через щось вкрай ірраціональне, прагматичні, бронелобі та геть не сентиментальні люди повідомили, що стрілятимуть...“.

Та у війнах сьомого покоління стріляють цинічніше, вишуканіше, без куль, мовчки, маючи модерну зброю – чудовисько ХХІ століття: суперзброю, надзброю, зброю п’ятого покоління, безкровну або гуманну – психотронні генератори: електронно-проміневе обладнання, яке викликає ефект керованого контролю в організмі. Зокрема, вплив йде на праву та ліву півкулю головного мозку.

Головний принцип роботи – спочатку дізнатися про ворога якомога більше, а потім застосувати силу. Дії, найчастіше, носять точковий, локальний характер, маючи за девіз: „Тож вдумливо проводь війну твою“. (На користь якої держави ця війна? Чи ж України?). Кір (термін спецслужб) – вбивство, виконане так уміло, вправно, що смерть, здається, настала або від природніх, натуральних причин, або від нещасного випадку.

То ж чи убезпечений при обставинах, що склалися, коли „по цепи“ несеться:„Зрада! Зрада!“ поет, композитор, художник, лікар, дипломат, військовий чи директор готелю в центрі міста?

Так буває, коли на всіх домінуючих суспільно-політичних висотах знаходяться „чужі солдати“, які, за текстами поета Юрія Кириченка, обраного для місії бути посередником між світами: горнім і земним, небесним і людським, Украли булаву, як шмат в руці… / Не просто вкрали – вирвали з долоні… І як результат –

…Наступа така година,

Коли сказане – ніщо…

Смерть – сваволі середина,

Я в це вникнув, а ви в що?

Наступа така підказка,

Від якої не втекти…

…Перемога чи поразка?

В двох річках одній текти…

Наступа така безодня,

Де не плавають човни…

В Україні чорна сотня

Четвертує без вини…

А парламент, президенти?

Пряні й пещені слова…

…На потребу претендента

Марна місія трива?..

23.09.2015р.

Україна, у якій ледь жевріють окрушини леґенд про звитяги „роду і народу“ по справжньому не незалежна і не демократична, а чужі солдати, оперуючи новітніми технологіями зла і насильства, сприяють тому, аби балом визиску і виродження правили „польові командири“ в уніформі кукловодів. Як застереження, попередження про небезпеку для людей, був написаний пророчий вірш у вересні 2015р. поетом Юрієм Кириченком з присвятою Юрію Круглику:

…Горять під Києвом ліси,

Горить під Києвом трава…

Земля втрача форпост роси:

Смерть знов проснулась? Ожива?

Який же вихід з ситуації, що склалася? „Бити в дзвони“, – сказав Юрій Кириченко:

Не втрачаймо надії, брати,

Не втрачаймо надії…

Річку мужності вбрід перейти –

Ось мій поклик до дії!..

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Не втрачаймо надії, брати,

Хоч вона і кривава…