КНИЖКА – ДЕРЖАВА ДУХУ…

    „Там, де є українці, там завжди є мистецтво“, – писав Юрій Липа. Книжка, а ще більше, якщо це українська поезія сьогодні, – справжня, соковита і запашна, не що інше, – як виквіт мистецтва. Тільки очищене мистецтвом мислення при звільненні від рабства може дати розквіт свідомості. 

    Книжка – держава духу… Подарувати майбутнім офіцерам книжки письменника, чия творчість становить золотий фонд національної та світової поезії, – найкраще, що можна зробити напередодні Великодня. 

    Саме в Київському міському ліцеї імені Івана Богуна, де дружня творча співпраця впродовж років між виховацями ліцею та класиком сучасної української поезії, автором понад 50 поетичних книг, кавалером орденів Св. князя Володимира Великого та Св. Кирила і Мефодія, відомим громадським діячем, нагородженим медаллю Богуна, Юрієм Кириченком (1954 – 2015рр.),  тільки зміцніла,  відбулося весняне свято поезії під влучною назвою „Книга – душі світанок...“.

                                   ...Книжка – найбільша політика,

                                   Царює в ній кожна літерка:

                                   Велика і геть мала

                                   Постали супроти зла...

                                   . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                   Книжка – свята, як неня,

                                   Сяйва живого жменя... – 

натхненно читала вірш „Балада про книжку“ Юрія Кириченка ведуча творчого вечора, біограф поета, Галина Шевченко. Чому саме сьогодні йдуть до читача книги, видані поетом ще в середині 90-х, такі як „Серце в сорочці з любистку“, „Вінчання в храмі болю“, „Чорний шоколад – для білих мишей“, „Мальви на лезах“, – відповіла Галина Миколаївна пророчими рядками вірша самого Майстра Слова (1995):

                                      Мої книжки – мої розп’яті дні,

                                      Мої книжки – це проліски, що сходять.

                                      Їх запомітять на гіркій стерні,

                                      Коли за мною небо заскородять... 

   „Поету відкрилася „та правда, якої світ не хоче прийняти“ (Єв. від Йоана). – продовжувала біограф поета. – І це відкриття правди не могло не відобразитися в його поезії. Справжній поет неминуче стає медіумом свого народу, особою, яка найтонше вловлює соціально-політичні й моральні „вібрації“ доби.“

    Книги Юрія Кириченка – це своєрідний храм величі Духу Народу, де крізь час і простір озивається до нас „Примножений вогонь“, як Господнє знамення, висвячуючи серця і вуста сучасників на незглибиму жертовницьку Любов, перед якою нишкне, обертається в прах кривава суть лжепророка, супостата, відступника.                                   

    „Вихованцям та викладачам Вашого ліцею, а також для бібліотеки, мною, як виконавчим директор Літературного фонду імені Павла Полуботка та біографом поета, книжки Юрія Кириченка будуть подаровані в першу чергу і щонайшвидше“, – пообіцяла пані Галина дві неділі тому начальнику ліцею і слово своє дотримала. 

    Шикувались в чергу за книгами класика від поезії Юрія Кириченка і щиро дякували богунівці його редактору-упоряднику Галині Шевченко за несподівану радість: отримали дуже гарні передсвяткові подарунки – КНИЖКИ до ВЕЛИКОДНЯ.

    Ось так, на ділі, сьогодні творився, за словами публіциста Андрія Окари, новий літературний канон в українській літературі, що вже став інструментом консервації і водночас постійної актуалізації суспільної культурної пам’яті.

                                                               Ганна Степняк-Лозинська, журналіст.

м.Київ,

13 квітня 2017р.