Оригинал Лины Костенко:
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Я хочу знати, любиш ти мене…
Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!
Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?
* * *
Узнать бы только – любишь,
Иль во мне,
Все это - сон, что мне уже не снится,
И тот костер, не гаснущий во мгле,
В душе твоей сокрытая темница?
Отдашь ли душу - ту, в которой ты,
Иль обойдешься мелочью в награду,
Всего лишь каплей этой красоты?
Душе усталой большего не надо!
А может, просто в веренице лет,
В краю бесцельном, будничном, тоскливом,
Ты ненароком глянешь мне во след
Припомнив сны свои о чем-то милом?
***
Любовь моя! Я вся перед тобою.
Возьми меня в чарующие сны,
Но не оставь послушною рабою,
Подрезав крылья будущей весны!
Не допусти, чтоб свет сошелся клином,
На том, что есть, на том, чем я живу.
Вручи мне лучше шляхом тополиным
Казацкой воли символ - булаву.
Чтоб в чем-то малом мне не заблудиться,
Найти дорогу в поисках своих.
Чтоб не тревожить в каменных гробницах
Останки гордых прадедов моих.
Они ведь тоже женщин обожали
Пока труба в поход не призовет.
И женщины, рыдая, провожали
Мужей своих, но только до ворот!
Лишь я пойду с тобой в горнило боя,
На звон мечей. На вечный зов весны…
Любовь моя! Я вся перед тобою!
Бери меня. Да будут сны красны.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.