Ароматом горобини
пахне наша ніч кохання.
У тумані край долини
заховали ми стрічання.

Ти мені шепочеш: « Мила…»,
я тобі кажу : «Коханий…».
Нам кохання лебеділо
поцілунком цим бажаним.

У обіймах серце мліло,
ти не чув мого благання,
ніч у пристрасті згоріла,
розквітало лиш бажання

насолоди. З мого тіла
ти спивав нектар любові,
а душа у рай летіла,
підкорялась твоїй волі.

Колихало небо зорі,
місяць в хмарку заховався,
коли твій життєвий корінь
джерелом моїм впивався.

Перевод Ладомир Михайлов

Ароматами рябины
Пахнет ночка. Любованье...
На краю большой долины
Встречи наши, как в тумане.

Ты мне шепчешь: дорогая!
Я в ответ тебе: любимый...
И друг друга обнимаем.
Нету в мире нас счастливей.

В тех объятьях сердце млеет.
Ночь сгорает в сладкой страсти.
Кто помехой стать посмеет?
Нет такой над нами власти!

А в желаньи тлело тело.
Пил нектар сладчайшей доли.
Прикасался - я парила,
Покоряясь твоей воле.

Всколыхнуло небо зори.
В пруду месяц плыл, купался,
Тогда жизненный твой корень
Мной, любимый, упивался.