Пробач мені, що сонцем засвітила
і кликала осліпленого в рай,
життя на свято не перетворила
і будні в серце сіяли розмай.

Пробач, що ласку я не додавала,
як колискові линули пісні,
коли тривога, як роса упала,
й лилися сльози, як дощі рясні.

Пробач, що в душу пропустила холод,
коли над садом грім зареготав,
що відчував спустошеність і голод,
коли той сад так болісно опав…

Пробач мені, що сивина на скронях,
що сонце сяє лише у долонях…
21.01.2015 р.

Перевод на русский язык. Ладомир Михайлов.

Прости меня, что солнцем осветила,
Ослепшего с собой манила в рай,
И в праздник жизнь твою не превратила,
А в сердце будни сею через край.

Прости, что лаской не избаловала
У колыбели с песней, милый мой,
Когда тревога, как роса упала,
Ронялись слёзы и текли рекой.

Прости,что в душу запустила холод,
Когда над садом гром захохотал.
Опустошённость чувствовал и голод,
Когда в саду последний лист упал...

Прости. Теперь нет золота волос.
Мне возраст серебро вискам принёс...