Валентина Лысич

Люблю життя за життєдайну силу,
За теплий промінь, вранішню росу,
За щедро послану усмішку милу,
За щирий сміх, несховану красу.

Люблю дивитись в очі променисті:
Від цього я життя ще більш люблю!
Коли ж ступлю на стежки я тернисті,
То як з любов"ю - витерплю, стерплю!

Була б лише любов зі мною завше!
Було б лише кого мені любить!
Пройшли роки і матір"ю вже ставши,
Люблю ще більш життя, за кожну мить!

І за розлуки і сльозливі ночі,
І за гірку безмовну самоту!
Люблю життя! Не примхи це жіночі.
Люблю, як догму, істину просту!

Перевод с укр. В. Михайлов.

Люблю я жизнь за дар огромной силы,
За тёплый луч, прохладную росу.
Улыбку уст, что дарит нежно милый,
За смех, за чудотворную красу.

Глаза детей, что радостны,лучисты.
По-матерински жизнь я в них ценю.
И ничего, что путь порой тернистый,
Я сильная характером, стерплю!

Была б любовь, любовь одна со мною,
Чтоб я могла увереннее быть!
Несутся годы быстрою рекою,
Прекрасна жизнь! Как хочется любить!

За ночи слёзные и за разлуки,
За одиночество, которого не скрыть...
Осилю всё! Преодолею муки!
Никто не сможет крепче полюбить!