Зоя

ТИТЕНКО

С Новым Годом!

С Новым Годом, друзья! Постояв над обрывом однажды,
Начинаешь все больше и больше ценить каждый миг.
Пусть же мы утолим все тревоги и грусть, словно жажду,
И пускай не иссякнет вовек этот светлый родник.

Пусть, как в сказке, все беды вместятся в игольное ушко,
И волшебной иглой можно будет прошить половинки души.
И пусть слёз никогда-никогда не увидит подушка,
А лишь сладкие сны пускай видят на ней малыши.

И пусть в новом году станут новыми наши подходы,
Пусть мы примем все то, что не в силах уже изменить.
Пусть не будем одни… Но при этом пусть будем свободны.
Пусть ведет нас всегда в темноте путеводная нить.

С Новым Годом, друзья! Пусть Господь вразумит нас на веру,
Веру в то, что мы сможем, прорвемся сквозь стены преград,
Чтоб, тепла не жалея, душою стать миллионером,
Не скупясь на любовь, приумножить ее во сто крат!

______________
© Зоя Титенко

З Новоріччям!

З Новоріччям, брати! Хто стояв над останнім порогом,
Той все більше цінує, що буде, що є й що було.
Хай же ми, наче спрагу, втамуємо сум і тривоги,
І нехай не закінчиться світле оце джерело.

Хай, як в казці, всі біди умістяться в голчине вушко,
Дві частинки душі хай з’єднає ця голка в одну.
І ніколи-ніколи хай сліз не побачить подушка,
Хай надивляться всі малюки найсолодшого сну.

Поміняймо підходи, й хай стануть вони безпомильні.
Що не можем змінити, хай поруч із нами іде.
Хай не будем самотні… Й при цьому хай будемо вільні.
Провідне хай проміння крізь товщу пітьми нас веде.

З Новоріччям, брати! Хай Господь дасть нам віри чимало
В те, що ми прорвемось й загартуємо сили свої,
Аби ми багатіли й тепла свого не шкодували,
Дарували любов і стократ відновляли її!

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна