Николь 

Нешер

ОДИНОКАЯ ЖЕНЩИНА ПИШЕТ МУЖЧИНЕ...

В горле ком от обид, под глазами – морщины...
Бабье лето листом пожелтевшим кружит.
Одинокая женщина пишет мужчине,
Бесприютное сердце бросая на щит.

Скайп-предатель оглох в сетевой паутине,
Серый кот на веранде лениво урчит.
Одинокая женщина пишет мужчине,
Ощущая, что жизнь устремилась в зенит.

Чёрный кофе остыл. Испарилось унынье.
Душу настежь открыв, подбирая слова,
Одинокая женщина пишет мужчине...
От влюблённости кругом идёт голова.

Тайна поздней любви не раскрыта поныне.
Обнажённое сердце пронзает игла.
И напишет в ответ одинокий мужчина:
– Вечность я тебя ждал... Наконец ты пришла!

_______________

© Николь Нешер

ОДИНАЧКА ЛИСТА ЧОЛОВІКОВІ ПИШЕ…

В горлі грудка обрàз, зморшки стали густіші…
Літо бабине жовтим листочком кружля.
Одиначка листа чоловікові пише,
І на щит непритулене серце жбурля.

Зрадник-скайп мов оглухнув чи з ладу вже вийшов,
На веранді розлігся і муркає кіт.
Одиначка листа чоловікові пише
Й відчуває: прямує життя у зеніт.

Та минає гнітючість, розтанувши в тùші.
Дýшу навстіж відкривши, знайшовши словà,
Одиначка листа чоловікові пише…
Від кохання йде обертом їй голова.

Запізніла любов – таємниця й сьогодні.
Здатне в полум’ї серце згоріти дотла.
І тоді відповість чоловік їй самотній:
– Я шукав тебе вічність… І ось ти прийшла!

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна