Живы мы, пока Любовь жива…

Николь
НЕШЕР

ЗА ВЕКОМ ВЕК...

В душе – война, в глазах – знамён кровавость.
Усталость от истерик и тирад.
Низов наивность и верхушек слабость.
Зловонный запах тлеющих лампад.

И каждый день бесцельно, пошло прожит.
И лживостью пропитаны слова.
В тумане бродит пессимизма ёжик –
От лозунгов распухла голова.

Семьи капкан, постылая работа.
Холодный душ – за жизни воротник.
Ночь пятницы... обычная суббота…
И воскресенья взбалмошный пикник.

Так день за днём растрачиваем годы.
За веком век – убогие жнива.
Круговорот стареющей природы…
Но живы мы, пока Любовь жива.

_______________
© Николь Нешер

СТОРІЧЧЯМИ…

В душі – війна, в очах – знамен кривавість.
Утома від істерик і тирад.
Низів наївність і верхів лукавість.
Зловонний запах тліючих лампад.

Прожито кожен день в якійсь омані.
Й брехливістю просякнуті словà.
Їжак зневіри заблукав в тумані –
Від гасел геть розпухла голова.

Капкан родини та бридка робота.
Холодний душ, щоб сон тривожний зник.
Ніч п’ятниці… без новизни субота…
Й недільний збаламучений пікнік.

Так день за днем, за роком рік проходить.
Сторіччями – нерадісні жнива.
Це круговерть безжальної природи…
Та ми живі, як ще Любов жива.