Нас Время от тоски излечит…

Николь

НЕШЕР

А ВРЕМЯ НЕ СТОИТ НА МЕСТЕ...

А Время не стоит на месте...
Не удержать минуты лестью,
И новый день приносит вести,
Которых мы не ждём.

Судья, учитель и глашатай –
На прошлое нашьёт заплаты,
И пусть гремят грозы раскаты,
Мы пляшем под дождём.

На будущее строя планы,
Смешим Всевышнего. Как манны,
Ждём от любимых телеграммы,
Надеждой грея дом.

Но ветер напоёт разлуку,
В миноре разобьются звуки,
И мы с осенней серой скукой
Останемся вдвоём.

Нас Время от тоски излечит,
В душе зажжет Любовью свечи,
Взбодрит шампанским жизни вечер...
А утром – мы уйдём...

_______________
© Николь Нешер

ЧАС ЗУПИНИТИСЯ НЕ МОЖЕ…

Час зупинитися не може…
Хвилинам лестити не гоже,
Наступний день новини множить,
Яких не ждали ми.

Суддя, і вчитель, і глашатай –
Нашиє на старе заплати,
і хай гримлять грозù розкати,
Хай дощ – танцюєм ми.

Будуєм дивовижні плани,
Смішим Всевишнього. Як манни,
Чекаєм звісток від коханих
З веснù і до зими.

Та вітер насвистить розлуку,
В мінорі розіб`ються звуки,
Осіння сірість і розпука
Притисне нас грудьми.

Нудьгу ми вилікуєм Часом,
Свічки Любові він не згасить,
Вино життєвий вечір скрасить…
А вранці – в путь до тьми...