Ирина

ЮРЧУК

Лирическое отступление о балете

А давайте, я назову солдата… балериной?
И обую его не в берцы, нет – в пуанты?..
А вместо бронежилета тюлем прикрою спину
И по талии перехвачу атласным бантом?..

А давайте, я на этот балет вам раздам билеты?
Надо же нам, в самом деле, немного зрелищ…
Только на всякий случай наденьте бронежилеты,
И каски, чтоб вас в партере чем попадя не огрели.

Балетмейстер туп, хореограф ещё тупее и скупее.
И неясно, зачем они гонят танцоров на эту сцену,
Не снабдив даже пуговицей, не то чтобы портупеей
И их танцевать заставляет стена на стену.

Правда, там горят декорации после второго акта.
Но их в суете почему-то никто не тушит.
Да и танцуют на сцене все неумело как-то,
А падают пузом вниз внезапно и неуклюже.

И пора бы уж их научить падать элегантно
И напарываться на партнёров грациозно,
Потому что либретто к балету слагать нам
Поручили сегодня вполне серьёзно.

Только не заглядывайте в оркестровую яму.
Перед ней молчат даже траурные марши.
Перед чёрной прорвой с окровавленными краями,
Где лежат дети наши. И ваши. Оттанцевавши.

Ах, вы не в партере? Расположились в ложе?
Тогда пригнитесь пониже, а то вертолёты
Стригут винтами, хотя на стрекоз похожи.
Как бы не снесло вам голову или ещё там что-то.

Директор театра, его место в буфете, икает сыто,
Вполне упитан и вне себя от безумных идей.
Уже уходите? Нет уж, взяли билеты, так смотрите.
Чем кончится танец маленьких лже-людей.

И пока политикам языки втянуло в глубокие фраки,
Нам лебединое озеро по ящику передают,
Закройте глаза и думайте, где правда, где враки,
Если уж цените зрелища и уют.

Пока в маскхалат одета санитарка Одетта,
И пока под адажио будут снаряды ухать,
Потрудитесь слышать и слушать своих поэтов,
Приложивших к небу сердце, к земле – ухо.

Потому что те, кто на сцене и те, кто в партере,
Могут легко и быстро меняться местами.
Мы ж по истории полжизни считали потери.
Я всё сказала.
А уж с политикой вы разбирайтесь сами.

_______________

© Ирина Юрчук

Ліричний відступ про балет

А давайте, я солдатові дам назву… балерина?
І взуттям йому хай будуть – ні, не берці а пуанти?..
А замість бронежилета тюлем прикрию спину
І по талії перехоплю атласним бантом?

А давайте, я вам на балет і квитки подарую – давайте?
Бо без видовищ жити – це теж не діло…
Тільки ви про всяк випадок бронежилети вдягайте
І каски, щоб вас у партері чим-небудь та не огріли.

Балетмейстер тупий, ще тупіший скупий хореограф.
Ну, навіщо вони танцюристів на сцену женуть без зупинки,
Не надавши їм ні портупей, ні навіть ґудзиків добрих,
І танцювати їх змушують стінка на стінку?

Там, щоправда, горять декорації вже після другого акту.
Їх не гасить ніхто в цих умовах сум’яття та кризи.
Та й танцюють на сцені абùяк, без ритму і такту,
А падають раптом, незграбно і пузом донизу.

Час навчити їх падати, як у класичних балетах,
І на партнерів наштовхуватись граціозно,
Бо до цього балету нам писати лібрето
Доручили сьогодні цілком серйозно.

Тільки не заглядайте до оркестрової ями.
Перед нею мовчать навіть траурні марші.
Перед чорною вирвою з закривавленими краями,
Де лежать діти наші. І ваші. Відтанцювавши.

Ах, ви не в партері? Розташувалися в ложі?
Тоді пригніться нижче, бо тут гвинтокрили
Стрижуть гвинтами, хоча на бабок і схожі.
Аби вам гòлови чи там іще щось не скосило.

Директор театру в буфеті, гикає, як годиться,
Від ситості, й пре його від божевільних ідей...
Що? Хочете йти вже? Ні, взяли квитки, то дивіться,
Чим скінчиться танець маленьких лже-людей.

Всім втягло язика у глибокі фраки в тому залі,
А ящик жене лебединого озера вічний сюжет,
Щоб глядачі брехню від правди відрізняли,
Якщо вже цінують затишок і балет.

Допоки одягнута в маскхалат санітарка Одетта
Й допоки під адажіо будуть снаряди ухать,
Потрудіться чути та слухати власних поетів,
Що приклали до неба серце, а до землі – вухо.

Тому що ті, хто в партері, й ті, хто на сцені,
Можуть легко та швидко місцями мінятись.
Ми ж півжиття рахували втрати свої незчисленні.
Я все сказала. А вже з політикою вам розбиратись.

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна