МИЛЫЕ БАБОЧКИ

Галина

АКИМОВА

Милые бабочки

Вот они – под стеклом, на иголочках.
Под замочек надёжно упрятаны,
По ранжиру и рангу приколоты,
И одна живописней другой.

Вот они – наши чудные бабочки,
Жить мешавшие, спать не дававшие,
Трепыхавшиеся добросовестно –
Обрели долгожданный покой.

Сколько раз я лицо твоё видела,
Искажённое спазмами нежности –
Это милые добрые бабочки
Изводили тебя изнутри.

Сколько раз в пароксизме отчаяния
Этих бабочек я ненавидела ,
Заставлявших дышать по-весеннему,
Бередивших мои ноябри.

Махаоны и просто капустницы,
И павлиньи глаза сумасшедшие,
И ночные – смешные и странные…
Надоело мне быть крепостной.

Вот они – под стеклом, на иголочках.
Не грусти, не рыдай слишком жалобно –
Ты еще возродишь милых бабочек.
Но уже не со мной, не со мной…

2017

___________________
© Галина Акимова

Любі метелики

Ось вони – всі під скельцем, на голочках.
Під замочок надійно заховані.
За ранжиром і рангом підколоті,
Мальовничі, як вранішні сни.

Ось вони – наші дивні метелики,
Щò ні жити, ні спать не давали нам,
Щò сумлінно і впевнено пурхали –
Дочекались покòю вони.

Я обличчя твоє часто бачила,
Все спотворене спазмами ніжності –
Це на тебе від добрих метеликів
Клубочúвся отруйливий чад.

Пароксизмом охоплена відчаю,
Часто я проклинала метеликів,
Від яких весняною отрутою
В мій осінній несло листопад.

Махаони, й простì капустяночки,
Й павичèвих очей збожеволеність,
І нічні страхітливі метелики…
Годі бути в кріпачках мені.

Ось вони – всі під скельцем, на голочках.
Не ридай ти над ними так жалібно –
Ще відродиш ти любих метеликів.
Тільки вже не зі мною. Вже ні…