Константин
 ВАСИЛЬЧЕНКО

* * *

Раздроблен белый свет на тысячи оттенков.
Реальность бытия – мозаичная блажь.
Душа вкушает явь иллюзии застенков,
 Лелея этот мир, похожий на мираж.

Мы все сюда Творцом низведены до срока
Открытия не вдруг духовной пустоты,
Прозрения любви, и таинства порока,
 И тщетности потуг избегнуть суеты.

Но это – наша жизнь, прелюдия свободы,
Зовущая постичь духовные миры
И ощутить в себе божественность природы,
 В шкатулке бытия хранимой до поры.

_________________

© К. Васильченко

* * *

Наш світ розколотий на тисячі відтінків.
Реальність навкруги – фантастики дубляж.
І всотує душа мару уявних вчинків,
І пестить світ, який більш схожий на міраж.

Ми всі отут Творцем розміщені до строку
Повільних відкриттів своєї пустотú,
Прозріння любощів і таїнства пороку,
Примарності потуг уникнуть суєти.

Та наше це життя, це наш прелюд свободи,
Щò кличе осягн?ть увесь духовний світ
Й відчути у собі божественність природи,
Яка прихована аж до прийдешніх літ.

______________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна