Константин

ВАСИЛЬЧЕНКО

КОВЧЕГ

Я уплыву туда, где брег кипит волною -
Ведь Ной построил свой ковчег, и я построю.
Наполнить ветер попрошу его ветрила.
Возьму с собою все, что мне судьба дарила,
Несносно ждать и уповать - мол, обойдется,
Когда насупится, и ненависть прольется,
И обесценит, что по жизни было свято -
И так приходит за утратою утрата.
Пусть вынесет ковчег туда, где зреет лето,
Где просыпается любовь в потоках света,
Где за строкой летит строка, рождая песню,
И обретает плоть малюткой бестелесной.
Вернуться б со щитом в отстроенную Трою...
Ведь Ной построил свой ковчег, и я построю!

__________________

© К. Васильченко

КОВЧЕГ

Туди… до берегів, де хвиля вередує, – 
Ной збудував ковчег, і я собі збудую.
У вітру попрошу наповнити вірила.
Візьму все те, чим доля щедро наділила.
Немає сил чекать, що все і так складеться,
Як загримить гроза й ненàвисть розіллється, 
Знецінить те, у що я досі вірив свято – 
І так уже за втратою приходить втрата.
Хай винесе ковчег туди, де все розквітло,
Де прокидається любов у струмах світла, 
Де за рядком рядок складаються у пісню,
Щò безтілесною над всесвітом повисне.
До Трої, зі щитом! Прихисток там знайду я…
Ной збудував ковчег, і я собі збудую!

______________________________________

© Переклад з російської Михайла Лєцкіна