Константин

ВАСИЛЬЧЕНКО

САРМАТКА

Она нагая нежилась в нирване,
В огне сгорая леденящих струй,
И их дразнящий, дерзкий поцелуй
Сбивал ее неровное дыханье.

Упругая частица мирозданья;
Казалось, глядя прямо на меня,
Оглаживало в яблоках коня
Земное воплощение желанья.

Воинственное средоточье плоти,
Купина первородного греха -
Хотело тело, звало жениха
К слиянью в эротическом полете.

А я лежал, стреножившись, в кустах,
В опасной близости ревущего каскада,
Дрожа от возбуждения и хлада
Усмешки у сарматки на губах.

Не ведаю, приметила ль меня
Валькирия, купавшая коня?..

_________________

© К. Васильченко

САРМАТКА

Оголена, в нірвані, мов царівна, 

Вона горіла в холоді струмків, 

Й цілунок їхній тіло їй дражнив 

І дихання її збивав нерівне. 

Пружнà частинка світорозгортання; 

Дивилося на мене серед дня 

І гладило у яблуках коня 

Земне й небесне втілення бажання. 

Як войовниче осереддя плоті, 

Жарина первородного гріха – 

Це тіло закликало жениха 

Зіллятись в еротичному польоті. 

А я лежав стриножений в кущах 

Неподалік ревучого каскаду 

Від збудження тремтів і від принади 

Насмìшки у сарматки на вустах. 

Чи й бачила мене посеред дня 

Валькірія, купаючи коня?

______________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна