Сергей

ДУНЕВ

* * *

Всё дольше дожди моросят,
Всё дальше отлётные стаи… 
Мы тоже осенними стали 
Под натиском бед и утрат. 

Нас тоже задел холодок, 
Как эти деревья и травы. 
Врачуя душевные травмы, 
Грызём валидола ледок. 

Бредём бездорожьем невзгод, 
Шагами бессонницу мерим, 
Но, как бы там ни было, верим, 
Что лучшее время придёт.

_______________
© Сергей Дунев

* * *

Все більш ми нудьгуєм дощем,
Птахи вже за тропіком Рака…
Ми стали осінніми тàкож
Під лиха та втрат тягарем.

І нас зачепив холодок, 
Мов теж ми дерèва та трави. 
Душевні лікуючи трàвми,
Гризем валідолу льодок. 

Ми чуєм незгод голоси, 
В безсонні блукаєм по дому, 
Та віримо всупереч всьому,
Що кращі ще прийдуть часи. 

______________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна