ДВОРНЯГА

Сергей

ДУНЕВ

ДВОРНЯГА

И откуда ты взялся, дворняга?
Ну, не лай, тишину не буди!
Знаю, ночью волчья отвага
Просыпается в пёсьей груди.

Только это всё больше у тех, что
На цепи на хозяйском дворе.
Видно, Бог из особого теста
Их лепил для житья в конуре.

Ну, а ты не такого пошива:
Чаще голоден, нежели сыт,
И хотя твоя жизнь паршива,
Поводком не привязан за быт.

Сам себе ночлег выбираешь.
От угла семеня до угла,
Не со зла – от тоски своей лаешь,
Чтоб от сердца скорей отлегла.

Понимаю тебя, друг полночный,
Я ведь тоже, как ты, одинок.
Не косись исподлобья по-волчьи,
Не дрожи, хвост поджавши, у ног.

Я тебя ни за что не обижу –
Сам не раз был другими бит…
Ну, иди сюда, псина рыжий!
Ну, иди ко мне, паразит!

_______________
© Сергей Дунев

дворняго

Звідкіля ти узявся, дворняго?
Ну, не гавкай і тиші не руш!
Знаю, вовча вночі відвага
Повертає до псових душ.

Тільки це більш для тих, щò звикли
До хазяйських дворів, ланцюгів.
Видно, Бог пазурі їм та ікла
З тіста іншого сорту зліпив.

Ну, а ти не такої проби:
Голодуєш і спиш під дощем,
Хоч паршиво живеш, та за побут
Не прив’язаний ти повідцем.

Сам нічліг ти собі обираєш.
Від кутка до кутка дріботиш,
Тугу гавканням проганяєш,
Щоби серцю було спокійніш.

Ну, привіт, опівнічний мій друже,
Я самотній не менш, аніж ти.
Тож косися на мене не дуже,
Підібгавши хвоста, не тремти.

Каменюкою в тебе не кину:
Сам бував бо у шкурі твоїй…
Ну, то йди сюди, любий мій псино!
Йди сюди, паразите рудий!