Олекса 

СТЕФАНОВИЧ

РУСАЛКИ

У ніч липневую у затишкові балки
Уся розквітнулась русалками вода…
Не йдіть до берега, бо буде вам біда, –
В кущах притайтеся й чудуйтеся, рибалки!

Як дивно граються криштального весталки!
А він з високості – зупинена хода –
На них потоками промінними спада
 І розсипається між хвилями на скалки…

Хвилини розквіту осяяних утіх…
Який між бризками і плюскотами сміх! –
 Неначе срібними видзвонюють перснями…

Та ось хитнулися – зітхнули комиші,
Оселі третіми озвалися півнями: –
 В Дніпровій заводі – ні слуху, ні душі.

Прага 1930

РУСАЛКИ

Июльской ночью под приютом балки,
вся расцвела русалками вода…
Но рыбакам заказано туда –
 смотрите тихо сквозь кустов прогалки!

Как разошлись хрустального весталки!
Он с высоты – какая красота –
спадает вниз, сияя как слюда –
 потоками среди весёлой свалки.

Минуты расцветающих утех…
Меж всплесками звенит беспечный смех! –
 серебряными будто бы перстнями…

Но вот – вздохнули сонно камыши,
отозвались селенья петухами: –
 и в заводи – ни слуха, ни души.

__________________________

© Перевод Евгения Пугачёва