Михайло

ЛЄЦКІН

* * *

Хто-хто, а клен першочергово
Сукно міняє на парчу
І демонструє цю обнову.
А лист шепоче: «Облечу…».

І обліта… Й стає парчовим
Землì знайомий силует,
Включаючи і те, про що ви
Писали влітку як поет.

Недовговічній цій картині
Змінитись суджено ось-ось.
…Сумне сріблясте павутиння 
Вдихає на узліссі лось.

__________________
© Михайло Лєцкін

* * *

Кто-кто, а клён – он первым снова
Сукно меняет на парчу
И демонстрирует обнову.
А в кроне шёпот: «Облечу…».

И облетает… И парчовым
Стаёт знакомый силуэт
Земли, включая то, про что вы
Писали летом как поэт.

Недолговечность всей картины
Запечатлеть бы не пришлось,
Когда б, седой от паутины,
Не вышел на опушку лось.

______________________________________
© Перевод с украинского Сергея Дунева