Ольга

ДУБИНЯНСКАЯ

ПЫЛАЮЩАЯ ОСЕНЬ

Солнце неяркое душу не греет,
В парке осеннем сияют аллеи,

Жаркое солнце в листву воплотилось:
Людям природой оказана милость.

Всякий к пыланью приладиться рад,
Жгучие листья – подошвы горят.

Правит природа балом осенним,
Людям – на радость, себе – на горенье.

Ливень листвы – золотой листопад,
Каждый прохожий несметно богат!

___________________
© Ольга Дубинянская

ПАЛАЮЧА ОСІНЬ

Дýшу не гріє вже сонця проміння,
Сяють алеї у парку осіннім,

Сонце гаряче утілилось в листя:
Люди одержали милості вісті.

Друже, себе до палання приладь;
Чуєш, від листя підошви горять?

Править природа бенкетом осіннім,
Людям – на радість, собі – на горіння.

Золото листя злітає в розмай
Всі перехожі багаті за край!

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна