Нина

БЕЛАНОВА

ПЕРЕД РАССВЕТОМ

Мрак предутренний взбивается всё гуще…
Скоро Бог разбавит светом ночи тьму.
Я скучаю по глазам твоим зовущим…
Я по голосу скучаю твоему…

Впряжены, стучат копытом утра кони –
Скоро брызнет животворный солнца свет!
Хрип и скрежет… Что творится в заоконье?
Чей мечта моя рисует силуэт?

Счастье может, подмигнув, промчаться мимо.
Ждём тепла, как двое брошенных котят…
Стон и шорох… Что творится там незримо?
Опадая, листья по ветру летят…

_______________

© Нина Беланова

ПЕРЕД СВІТАНКОМ

Перед ранком морок кублиться незвично…
Та з ним світло Боже виграє двобій.
Я сумую по очах твоїх закличних…
Я пригадую із сумом голос твій…

Впряжені, копитом б’ють світанку коні –
Ось-ось сонце розпочне могутній лет!
Скреготіння… Що чатує в завіконні?
Чий моя малює мрія силует?

Щастя, може, підморгне й промчиться мимо.
Ми, як двійко безпритульних кошенят,
На тепло чекаєм… Що там ще незриме?
То ганяє хмурий вітер листопад…

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна