Надежда

ФУРЗЕНКО

* * *

В мире, где разлукам нет конца,
где потерян счёт больших утрат,
верность и любовь спасут сердца
и растопят лёд, расцветят мрак.

В мире, где суров для нежных век
и друзья порою не друзья,
спотыкаясь между ложных вех,
всё же забывать добро нельзя.

В мире, где вокруг сплошной туман
и реальность прячется в словах,
как бы ни скрывал себя обман,
верь себе, коль знаешь, что права.

В мире, где погода невпопад:
летом – холод, а зимой – дожди, –
принимай любой её расклад,
серость межсезонья пережди.

В мире, где у жизни есть предел,
неизбежны пасмурные дни,
сделать нужно много важных дел,
что моментам вечности сродни.

___________________
© Надежда Фурзенко

* * *

В світі, де розлуки без кінця,
де і втрат рахунку вже нема,
вірність і любов спасуть серця
і відступлять морок і зима.

В світі, щό суворим стати встиг,
а від дружби трачено ядро,
плутаючись між фальшивих віх,
все ж не можна забувать добро.

В світі, де усе обвив туман
і в словах неправда далебі,
як би не приховувавсь обман,
вір собі, бо правда ж при тобі.

В світі, де погоду не вгадать:
влітку – холод, а зима – з дощем, –
треба все терпіти та приймать
міжсезоння за календарем.

В світі, де обмежене життя,
не уникнути похмурих днів,
купи справ нас кличуть в майбуття,
де відчутний вічності приплив.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна