Где отпечатался профиль Августа…

Юлия

ОЛЬШЕВСКАЯ

ПОРТРЕТ С НЕИЗВЕСТНЫМ

Едва ль небесная геометрия
Возьмётся – сколами – этот профиль
Наметить – звёздными.
О Бессмертии,
Между изломами тёмных кровель,
Ещё не время.
Венец пастушеский,
С тяжелой вставкой из янтаря…
Едва ли. Сваленной агнчей тушкою
Сад замирает до сентября.
Дымятся травы – дырявый, марлевый,
Листвой залатанный кое-как,
Дымится воздух. О травле Дарвина
Ещё не время… Дымится знак
Тавра звездчатого. Новой замесью
Воды и глины свежеет свод,
Где отпечатался профиль Августа
В пространстве крепнущих терракот.
…Твой дальний голос, смешно картавящий,
Скользнувши снова – навряд, едва ль –
Даль холодеет. Виски мне жалящий
Клёв телефонный. Снимает сталь
Боль головную.
Империй Ве рмахта
– ещё в помине…
Кружит сентябрь
В саду, где вылинявшею – Рембрандта –
Две наши тени.

__________________
© Юлия Ольшевская

ПОРТРЕТ ІЗ НЕВІДОМИМ

Навряд чи небесних висот геометрія
Візьметься профіль цей – сколами, криво
Намітить – зірковими.
Про Безсмертя,
Між виломів темних покрівель,
Іще не порẚ.
Вінець пастушачий,
З шматком бурштиновим… Ні, ще не пора…
Навряд чи. Збитою агнчею тушкою
Сад наш до вересня завмира.
Трẚви димляться – діряве, марлеве,
Листвою залатане так чи сяк,
Димиться повітря. Цькування Дарвіна
Пізніше… Не час ще… Димиться знак
Тавра зіркового. Замісом кряжистим
Свіжіє зведення глин і вод,
Де відкарбовано профіль Августа
В єднанні міцніючих теракот.
Твій голос дальній, смішно гаркавлячий,
Ковзнувши знову – навряд, на жаль –
Даль холоднішає. Скроні жалячий
Хрип телефонний. Знімає сталь
Біль головний.
Імперій Вермахта
– ще біг-ма… А нині
Вересень крутить
В саду, де злинялими – Ремрандта –
Дві наші тіні.