Сергей

ДУНЕВ

ТЕБЕ

                                                 Е.

После летнего дождика,
                      где-то в четверг…
Впрочем,
           может,
                   и в знойную среду,
Или в пятницу даже,
                    но будет, поверь,
День настанет,
                   в который приеду.

Дверь откроешь
                            и – ах! –
От волненья
                     подкосятся ноги:
Я –
       небритый с дороги,
                     в цветах и стихах –
На коленях
                    стою,
                               на пороге…

.

_______________

© Сергей Дунев

ТОБІ

                                                К.

Після літнього дощику,
                               десь у четвер…
Втім, можливо,
що в середу,
                     в спеку,
                                    опісля обіду,
Хай і в пˋятницю навіть,
                                 та знаю тепер:
День настане,
                        в який я приїду.

Двері хутко відчиниш
                                       і – ах! –
На ногах ти стоять
                      від емоцій не в змозі:
Я –
     зарослий в дорозі,
                   весь у віршах-квітках –
На колінах
                    стою̀,
                               на порозі…

_____________________________________
 © Переклад з російської Михайла Лєцкіна