Євген Плужник

* * *

Вже одспівали по дорогах гарби
Швидким жнивам мелодії свої,
І осені такі спокійні фарби
Ось-ось овіють небо і гаї…

І помандрують аж за синє море
Над смутком сіл високі журавлі;
І хтось останній на полі дооре
Вузеньку смужку вогкої землі…

Та, може, вітер, трубадур осінній,
Від поля співом мудрим пропливе –
Про те, що сховано в малім насінні
Життя нове!

* * *

Уже отпели на дорогах арбы
мелькнувшей жатве песню колеса,
и осени неторопливой фарбы
вот-вот овеют рощи, небеса…

И подадутся аж за сине море
над грустью сел высоко журавли;
а там – допашет и последний вскоре
полоску остывающей земли.

Но, может, ветер, трубадур осенний,
от поля песней мудрой проплывёт –
о том, что прячет крохотное семя,
что в нём живёт.

______________________________________

© Перевод с украинского Евгения Пугачева