Светлана

ШАТАЛОВА

* * *

...А где найти тот каталог для садоводов, где как прежде
ещё имеется цветок под странным именем «надежда»?
С подружкой тошно – сплетни всё, а друг в депрессии – вот то-то!
Сад – утешение моё. Всегда найдётся тут работа.
«Дай посажу, авось взойдёт...» – места на грядке ещё были.
А в магазине «Садовод» всё, как на грех, подраскупили.
Какой-то чахленький росток мне удружили за бесплатно.
Воткнула в землю – он засох. Но не нести ж его обратно!
И вот я каждый день встаю, засохший стебель поливаю.
С ним говорю, ему пою... Зачем то делаю – не знаю.
Проходит месяц, два, и пять – подружка надо мной смеётся:
«Сухую палку поливать – полезней дела не найдётся?».
Пришла весна. Был сильный град. Погибло всё в саду, что было.
Клубника, розы, виноград – всё этим градом перебило.
...Зайду, что ль, в сад, хоть пусто в нём? Иль это, право, неуместно?
Горит невиданным огнём цветок, доныне неизвестный.
А друг воскликнул! «Красота! Про этот куст я знал легенды.
Есть у него одна черта. Это растение бессмертно».
Я не умею слёзы лить. И в садоводстве я невежда.
Умею только я растить цветок по имени «надежда».

____________________
© Светлана Шаталова



* * *

…А де знайти той каталог, де садівництву серце гріє
той пуп’янок, що ще не всох, під дивним іменем «надія»?
Щò подружка? Чутки все в’є. В дружка – депресії болото!
Утіху сад мені дає. Там завше знайдеться робота.
«Дай посаджу, мо’, зійде він…» – ще грядок всіх не засадили.
В «Садівникові» (магазин) все, як на гріх, вже розкупили.
Росточок чахлий (як не здох?) мені дістався в магазині.
У землю ткнула – він засох. Не повертати ж продавчині!
Я прокидаюсь кожен день, стебло засохле поливаю.
Йому співаю я пісень… Навіщо це роблю, не знаю.
Минає місяць, два… і п’ять – і з мене подружка сміється:
«Суху ковіньку поливать – тобі корисним це здається?».
Прийшла весна. Був сильний град. Стихія пронеслася садом.
Троянди, ірис, виноград – усе понищено цим градом.
…В саду пустому – сум і щем. Зайти, чи що? Це ж біля дому…
Горить небаченим вогнем квітинка, досі невідома.
Друг крикнув: «Славна новизна! Легенди є про дивну квітку.
Вона погибелі не зна, й не виника вона нізвідки».
… Профанка в садівництві я. І сльòзи гірко лить не вмію.
Я вмію лиш давать життя квітинці на ім’я «надія».

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна